Іван Франко й державність (автор: Микола Неврлий)

М. Павлик

Замолоду, як відомо, захопила Франка хвиля соціалізму, котра в тому часі прокотилася по всій Європі і знайшла своє відображення у загально- відомих «Каменярах», «Товаришам з тюрми», «Земле моя», в романах «Boaconstrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут» та інших талановитих творах першої, т.зв. соціалістичної доби його творчості. Разом з М.Павликом він 1890 року став організатором Радикальної партії в Західній Україні, яка захищала галицьких селян від гніту польської шляхти.

  Значний вплив на формування світогляду молодого Франка мав, як відомо, Михайло Драгоманов (1841–1895), недавній професор Київсько- го університету, який втік з царської Росії й видавав у Женеві журнал «Громада». На той час вчення Драгоманова мало прогресивний харак- тер, бо вперше накреслювало федеральний поділ Росії на національному принципі, а головне ще й тому, що пробудило консервативну Галичину й зблизило їїдуховно зі Східною Україною.
 

  На початку 90-х років Франко відступив від федералізму Драгоманова, закинувши йому втечу від конкретного життя, пов’язання долі України з Росією і недооцінення національного питання. Як бачимо, учень поборов свого вчителя. Оспівуючи в ранній добі «братерство велике, всесвітнє» (1878), поет, зважаючи на підневільне становище України, розірваної між двома хижими монархіями, між царською Росією й Австро-Угорщиною, пише запальне «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить» (1880), де вже виразно відчувається національний аспектйого творчості. Значну роль у цій світоглядній еволюції Франка відіграло
модне тоді єврейське питання, яке оформилося у т.зв. сіоністський рух.

  Познайомився з ним також І.Франко. Під час своїх студій у Відні, де 1893 р. захищав у Ягіча докторат філософії, він особисто познайомився з ініціатором ідеї єврейської держави Теодором Герцлем (1860-1904). Вони обидва, як виявилося, мали у Львові спільних друзів, докладно знали відносини не тільки в Галичині і в цілій Австро-Угорщині, а й у Польщі й Росії, пильно стежили за подіями у світі. Франка як письменника і публіциста, особливо зі статей у віденському тижневику «DieZeit», Герцль уже знав. 

Герцль

Український поет тоді вже був автором кількох збірок поезії, оповідань, новел і романів. Його публіцистика, друкована не тільки в українських, а й польських і німецьких органах, була загальновідома. Особисте знайомство Герцля і Франка,
зафіксоване В.Щуратом, з яким Франко мешкав у Відні в спільній квартирі, відбулося у грудні 1892 р. у відомій віденській кав’ярні Central наHerrenstrasse. Подаючи Франкові руку, Герцль сказав:

– Тішить мене, що маю змогу познайомитися з паном. Мій колега (за

І.Франко – Фрідріх Самуель Кравс) декілька разів згадував мені пана.

Мало сказати – згадував. Наоповідав стільки, що познайомитись з па

ном було моїм найгарячішим бажанням.

 На ці щирі й заохочуючі слова Франко, який вже знав Т.Герцля з його публіцистики, наснаженої сіонізмом, – відповів:

– Дуже мені подобається панова ідея відбудови єврейської держави.

Дуже мене зацікавила, оскільки вона є начебто рідною сестрою нашої

української ідеї відродження української держави. Але чи одна й друга

сьогодні здійсненна?

– Чом би й ні, – відповів Герцль. – На цьому світі все може статися, що вміщується в людській голові.

– В розумній голові, – додав Франко.

– Так, у розумній голові, бо тільки про таку можна говорити людям, які хочуть вважатися розумними, – вів далі Герцль. – Народжена у розумній чи розсудливій голові навіть найблагородніша ідея буде здійсненна, якщо тільки зможе збудити запал у найширших масах народу і висуне з лона захисників таких, що будуть готові на мучеництво... Мойсеї не народжуються щодня, то правда; вони формуються під зовнішнім гнітом. А цей зовнішній гніт у насє в десять разів більший, ніж у вас. Якщо ви його колись так само відчуєте, як ми, то й у вас почнуть оглядатися за своїм Мойсеєм і, напевно, знайдуть його, хоч сьогодні, можливо, ще б його побили камінням. 

А втім, час може все прискорити.

автор: Посуховская В.
ілюстрації: Галицька Д.