Дитячі роки Франка

  

Великий Каменяр українського народу Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. у Нагуєвичах Дрогобицького повіту. 

  Малий Франко ріс винятково допитливим та обдарованим хлопчаком, саме тому 1862 р. Батько (коваль Яків Франко) віддав його до початкової школи в селі Ясениця-Сільна, де викладали польську і німецьку мови та початкову арифметику. 

  Далі було навчання у німецькій так званій "нормальній школі" при василіанському монастирі в Дрогобичі (1864 р. – 1867 р.), де вже наприкінці першого року навчання, склавши іспити, Франко одержав "першу локацію" (відзнаку).

  1867 року помирає батько Івана... (згодом про смерть батька поет написав свій перший вірш "На Великдень 1871 року"). Завдяки допомозі вітчима, Гриня Гаврилика, 1867 р. Франко вступає до Дрогобицької гімназії, де отримує ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики та дивує своїм літературним талантом професорів гімназії Івана Верхратського та Теофіла Грушкевича, перекладаючи твори Гомера, Софокла, Горація.... З Дрогобича на канікули поет вирушає в рідні

Нагуєвичі. 

  1872 року помирає мати поета, Марія Кульчицька-Франко... (саме їй присвячено рядки у вірші "Пісня і праця" та у поемі "Гадки на межі")...

  Влітку 1874 року Іван Франко багато подорожує по карпатських селах (Синєвидне, Бубнища, Тисове, Мізунь, Лолин...) і робить фольклорні записи (за матеріалами мандрівок написав вірш "Коляда" та свою першу велику повість "Петрії і Довбущуки"). 

  Саме тоді гостюючи в Лолині у місцевого пароха Михайла Рошкевича, закохується в його доньку Ольгу. Їй Франко присвятив свою першу збірку поезій "Баляди і росказы" (1876 р.) Та не судилося їм бути разом, бо після арешту
Франка 11 червня 1877 р. Ольжині батьки стали на перешкоді їхнього одруження.    

  Про своє перше невдале кохання Франко в листі від 26 червня 1898 р. до українського вченого, письменника А. Кримського згадував: 

"... Значний вплив на моє життя, а значить також на мою літературу, мали зносини мої з жіноцтвом. Ще в гімназії влюбився я у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич

 

(вона перекладала дещо із Золя і Гонкурів, зібрала весільні пісні з Лолина, перклала роман Ланської "Обрусителі"). 

Наша любов тяглася 10 літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар'єру, але по моїм процесі 1878-1879 рр. заборонили мені бувати в своїм домі, а 1880 р. присилували панну вийти за іншого – попа Озаркевича, брата писательки Кобринської, чоловіка, зрештою, дуже гарного. Се був для мене важкий удар, сліди його знайдете в "На дні", у віршах "Картка любови". 

  Франко боляче переживав розрив із Ольгою Рожкевич. Він писав їй: 

Ольга Рожкевич

"Стративши тебе, я стратив надію на любов чесної і надійної жінки, а при тім такої, котра могла зв'язати свою долю з моєю".

автор: Жвік Н.
ілюстрації: Галицька Д.