Цікаві факти про Івана Франка (10 частина)

29 факт: 

Псевдоніми — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко та інші (близько 100 псевдонімів і криптонімів).

30 факт: 

Іван Франко: роздуми про національну ідентичність

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні – всі без виїмка – поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його».

(З статті “Одвертий лист до галицької української молодежі”)

31 факт:

  Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний. За розповідями сина Андрія: 

«у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» 

  «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» 

- писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

32 факт:

  Батько Яків Іванович літнім вдівцем одружився з набагато молодшою від нього Марією Кульчицькою із сусіднього села Ясениця – Сільна . Крім Івана, батьки мали ще 4 дітей: дочок Тетяну та Юліану та синів Захара й Онуфрія. Однак дівчатка померли ще малими.

  Хрестив Iвана Франка у Нагуєвицькій церкві священик Йосип Левицький- руський поет, автор першої руської Граматики. Те, що хрестив Франка один із перших руських поетів, може видатися символічним.

  Яків Франко був сільським ковалем, і, як добрий майстер та великодушна людина, користувався повагою серед своїх односельчан.

"Кузня мого тата була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканини для всіх сусідів. Мене тягнуло на двір до кузні. Мені хотілося власними очима глядіти на все, слухати всього, що там робиться та говориться.”

Оповідання "У кузні”:

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький , але міцний вогонь. Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі”.

 Батькові присвятив :"Великдень” (вірш), оповідання "Злісний Сидір”, вірш "У долині село лежить”, поему "Історія товпки солі”, поеми " Панські жарти”, "Святий Валентій”.

  Марія Франко (Кульчицька) вродлива, поетично обдарована селянка ніжно любила свого сина – первістка. Походила з сім”ї ходачкової щляхти. Може здатися дивним, чому 20 – літня ходачкова шляхтянка Марія Кульчицька вийшла заміж за старшого від неї майже на 25 років вдівця Якова Франка, який за своїм становищем був їй не парою. 

  Ходачкова шляхта дотримувалась такої лінії : рівними їй за чином можуть бути люди, корисні загалові. Такою людиною і був Яків Франко.

  Дуже любила Івана бабця Людвіка Кульчицька.
І.Нагребецький :

"З сього родоводу виходить: дідицтвом родинним Івана був духовний аристократизм бабці Людвіки, якої впливом підпадав від наймолодших літ, … якби Іван Франко не мав бабки Людвіки і її доньки Марії яко матері, ледве чи розвивала б ся у нього в селі Нагуєвичах жажда знання, ніжне відчуття правди, добра, краси…”

  Іван Франко завжди гостро відчував своє селянське походження:

"Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почуваю себе до обов”язку віддати працю свого життя тому простому народові”.

  Мамі присвятив: Вірш” Пісня і праця”, "Неначе сон”.

  Про дитинство: "Малий Мирон”, " Під оборогом”, " Микитичів дуб”, " Мавка”, " Мій злочин”.

автор: Жвік Н.

ілюстрації: Галицька Д.