"...ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів." (Іван Франко)
середа, 16 листопада 2011 р.
Біблія у творчості Івана Франка
Протягом багатьох століть у бездержавній українській культурі Біблія давала той пошукуваний ідеал і духовну підтримку, яких митці часом не знаходили в реальному житті. І справа не лише в тому, що деякі біблійні сюжети схожі з ситуацією, в якій перебувала Україна протягом кількох останніх століть, а й у тому, що Святе Письмо давало віру в свого Бога і в свій народ, його життєві сили. Воно зміцнювало надію на те, що вихід з неволі буде знайдено, якщо слідувати Божим заповідям. Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.
Наукова спадщина
Філософія
Філософсько-соціологічні й суспільно-політичні концепції Франко трактував у студіях «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujących» (1878 р.), «Мислі о еволюції в історії людськости» (1881—1882 рр.), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895 р.); студію «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897 р.) Франко присвятив критиці «науковому соціалізму» і матеріалістичної концепції історії, «Що таке поступ?» (1903 р.) — оглядові суспільно-культурного розвитку з критикоюкомуністичної концепції держави. У 1904 році Франко написав наукову працю, яка відома під назвою "Поема про сотворення світу".
Стежка Івана Франка
Як далеко сягає око – зелене море. Через невеликі луки та ліси ніби ниткою петляє річечка. Колись, кажуть, вона була повноводною, а Франко руками ловив у ній рибу. Уздовж дороги видніють дахи хат села, які бодай трохи додають різних кольорів до всіх відтінків зеленого.
Стаття про Франка, автор О. Литвин
Від смерті Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшого імені на всіх просторах України й ширшого розголосу між чужими, як Іван Франко.
На це велике ім’я зложилися його небуденний талант і рідке багатство й різнорідність його діяльності й творчої праці. Політика й поезія, публіцистика й філософія, новелістика й літературна критика, повість і історія, драма й етнографія, комедія й соціологія, література перекладів і редагування часописів — все те одночасно, всуміш стало полем його творчої праці та глибоких дослідів.
«Перехресні стежки»
Особливе місце в творчості Івана Франка посідає соціально-психологічна повість «Перехресні стежки». Назва твору символізує «перехрещені» життєві шляхи
персонажів. Кожен із героїв цього твору є носієм сформованого світогляду, має власні плани, інтереси, правила й норми. Перед нами — герої різних статей, різних соціальних верств, професій, врешті — різних національностей. Житейські перехрестя залишають
свій відбиток на їх внутрішньому світі.
«Мойсей»
Тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів — одна з провідних у творчості митця. Особливо могутньо прозвучала ця тема в поемі «Мойсей», написаній І. Франком у 1905 році.
За жанром «Мойсей» — філософська поема, яка складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І.Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії.
Громадська дiяльнiсть Франка (1 частина)
Громадський діяч І. Франко зазнав немало горя, утисків, кайданів і тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати.
"Такої великої голови в цілій Австрії нема", – почув якось у свої шкільні роки Василь Стефаник про розум і вченість Франка від простих людей.
Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонні університети і академії, за Австрії не допускали до викладання у Львівському університеті.
«Борислав сміється»
Цей роман вперше друкувався частинами у журналі «Світ» за 1881 — 1882 рр, але через закриття цього періодичного видання твір залишився незавершеним.
Усе ж завдяки порушеній злободенній соціальній проблемі він став новаторським явищем в українській літературі. Пізніше Франко, формулюючи тему роману, писав:
«Се була спроба представити саморідний робітницький страйк бо-риславських ріпників, що закінчився великою пожежею Борислава восени 1873 року».
Художня проза
Оноре де Бальзак |
Еміля Золя |
Франко вже на початку літературної діяльності задумав створити широку, вееохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу. Тут для нього певними орієнтирами були епічні цикли французьких реалістів — «Людська комедія» Оноре де Бальзака, «Ругон-Маккари» Еміля Золя.
Підписатися на:
Дописи (Atom)