Цікаві фотографії ( 2 частина)

Наукова діяльність

  Поряд активної громадської і літературної діяльності, Франко продовжував свої студії, спочатку в Чернівецькому університеті (1891 р.), готуючи дисертацію про І. Вишенського, згодом у Віденському; там 1 липня 1893 захистив докторську дисертацію у відомого славіста В. Яґіча про духовний роман «Варлаам і Йоасаф».

  1894 р. Франко габілітувався у Львівському університеті з історії української літератури, але професури не здобув через опір намісника Бадені і галицьких реакційних кіл. 

Здобування освіти (2 частина)

  Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862—1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864—1867). У 1875 році закінчив у Дрогобичі гімназію. 

  У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя автора. З них довідуємося, як важко було навіть обдарованому селянському хлопцеві, що на дев'ятому році втратив батька, свого найближчого порадника, здобувати освіту. 

Казки

  Казка у Франковій творчості, та й загалом у художній літературі, виступає не тільки як генологічна категорія (тобто самостійний жанр, як-от більшість казок про тварин зі збірки "Коли ще звірі говорили", або ж домінантний чи рецесивний генологічний чинник у скомплікованих жанрових структурах – казках – поемах, казках – драмах, казках – притчах тощо)

Громадська дiяльнiсть Франка (3 частина)

  Відзначимо, що політичний світогляд Івана Франка формувався під впливом М. Драгоманова. Одначе згодом Франко відмовився від соціалістичних і федералістських ідей свого вчителя, віддавши перевагу ідеям національної самостійності.

<<Все, що йде поза рами нації, - підкреслював І. Франко, - се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до 

панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм 

фантастів, що раді би широкими "вселюдськими" фразами покрити своє 

духовне відчуження від рідної нації>>.

Іван Франко - перекладач

  Іван Якович не тільки чудово писав твори а ще й перекладав їх. Серед перекладів Івана Яковича велике місце належить перекладам з античних літератур.

  Він вважав, що антична поезія є скарбницею світової культури, і намагався збагатити нею українську культуру.

Співзвучність поезії І. Франка з народнопісенною творчістю

    Постать Івана Франка в історії української літератури — це постать велетня духу, речника народних дум і прагнень. Живий неперервний зв'язок з народними коренями надав його творчості ту художню правдивість, що наснажує справжню, серцем писану поезію.