Аналіз поезії

  Найбільшої слави Іван Франко зажив як поет. Він називав поезію "вогнем в одежі слова". Його доробку притаманні зображення найтонших відтінків інтимних
переживань, скорбота, пафос, сміливість передбачень. Він використав величезний арсенал поетичних форм, засобів, прийомів, збагативши українську літературу
світовим поетичним досвідом.

  Поезія "Каменярі", вміщена у збірці, стала художнім узагальненням визвольної боротьби, а образ людей, які пробивають крізь скелю шлях до нового, вільного
життя, — символом прагнень самого Франка і його однодумців. 

Збірка “З вершин і низин”становить надзвичайно складну структуру, що поєднала у собі різні типи циклічних утворень. 

Цикли "Осінні думи", "Скорбні пісні", "Нічні думи" виявляють багатогранність ліричного героя. У них відчутно смуток, але це смуток дужої, незламної людини. У циклі "Профілі і маски" вражають задушевністю й ліризмом автобіографічні замальовки. 

  "Зів'яле листя" (Львів, 1896) — цикл любовної поезії, де ліричний герой — "людина, яка глибоко відчуває, але мало пристосована до практичного життя". Збірка “З вершин і низин” (1893)складається із семи розділів: “De profundis”, “Профілі і маски”,“Сонети”, “Галицькі образки”, “Жидівські мелодії”, “Панські жарти”,“Легенди”Л. Т. Чернишенко вважає, що перші три розділи зібрали ліричні тексти, а решта – епічні[12, 11]. Підтвердження цій думці знаходимо у структурі – перших три розділи збірки побудовані з циклів.Ідентичну структуру мають “De profundis” та “Профілі і маски”: вступний(до всього розділу) вірш і шість циклів. 

  Розділ “Сонети” складається з двох великих циклів: “Вольні сонети” і “Тюремні сонети”, у складі останнього містяться два графічно виділених підцикли/ мініцикли – “Легенда про Пілата” (триптих) і “Криваві сни” (ансамбль з 5- ти поезій). Два розділи збірки написано сонетами. В "Сонетах", сповнених апологій до класичних європейських зразків, їхніх авторів та образів, — у вступному вірші  ("Сонети — се раби") поет відзначає, що й ця форма може бути використана для "свідомої одної мети". 

  У "Тюремних сонетах" перед читачем проходять великі мученики, мужні герої, які віддали життя за ідеї: Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський і Тарас. Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст.

  Після Шевченкового "Кобзаря" це була найзначніша за змістом і формою поетична книга.

  Чотири останні розділи збірки “З вершин і низин” на цикли не поділяються,
натомість до їх складу входять поеми. Так, “Панські жарти” – це, власне, велика
поема (“поетичне оповідання”, за визначенням автора), яка поділена на двадцять
розділів. Останній у збірці розділ “Легенди” складається з трьох поем: “Смерть
Каїна”, “П’яниця”,“Цар і аскет”.За палітуркою "Зів'ялого листя" — особиста трагедія поета.

  Через 14 років Іван Франко перевидасть "Зів'яле листя". Уже зовсім хворий (паралізовані пальці, чорна пов'язка на очах), він мужньо визнає, що книга має "біографічний ключ". Була любов без взаємності до красуні Целіни Журовської. Та її серце залишилось глухим, а душа німою. 

  Збірка "Мій Ізмарагд" (1898), як і видана на її основі збірка "Давнє й нове", — звернення до давніх переказів, притч, але з незмінною проекцією на сучасність. Збірка "Із днів журби" (1900) була наслідком численних особистих драм і невдач. В
ній звучить туга, передчуття "пізнього віку".

  На хвилі піднесення він пише поему "Мойсей", в якій філософськи осмислює
проблему вождя і народу. Вести за собою людей можуть, на думку Франка,
лише ті, хто вільний від сумнівів і вагань, хто беззастережно вірить у перемогу, в
безсмертя народу, в його силу.

  У поезії Франка належить також збірка “Із днів журби”, увесь текстовий ряд
якої пронизує єдиний настроєво-емоційний струмінь. Як і в “Зів’ялому листі”,в
цій книзі циклічний сюжет розгортається у внутрішньому світі ліричного героя.

  Всі образи й асоціації навіяні його розмислами і душевними терзаннями.
Навіть на позір об’єктивні й відсторонені картини зовнішнього світу виконують
функцію аналогії до “внутрішнього” сюжету,стають дзеркалом ліричного
героя. 

  Композиція збірки “Із днів журби”типологічно подібна до “Зів’ялого листя”: поділена на три рівновеликі цикли (“Із днів журби”, “Спомини”, “В плен-
ері”, по 12 поезій у кожному), збірка пронизана єдиним настроєм і тематичним
комплексом. 

  На відміну від складних і багатокомпонентних “З вершин і низин” або “Мого Ізмарагду”, ця поетична книга належить до “простих”, власне ліричних у доробку Франка. З “ліричною драмою” збірку “Із днів журби” єднає також матриця щоденникової оповіді, внутрішнього діалогу ліричного героя, а ще – трагедія нещасливого кохання.

«Полудень віку Іван Франко зустрів книгою високолетної філософської

лірики “Semper tiro” (1906), у якій синтезував увесь свій поетичний і життєвий

досвід». 

  Цю збірку вважають вершиною зрілого Франка-поета, завершальним crescendo його лірики. “Semper tiro” у творчому поступі Івана Франка. 

  Відкривають збірку три вступних вірші (“Semper tiro”, “Сонет”, “Моєму читачеві”).Книга складається з чотирьох циклів і поеми “Лісова ідилія”, але
ключовими у “Semper tiro” є цикли“На старі теми” та “Із книги Кааф”, які, власне, і визначають обличчя збірки. Ідея збірки “Semper tiro” виражена її заголовком і розширена у першому (однойменному) вірші: poeta semer tiroє творчим кредо Франка. 

  Постійне навчання у традиції, переосмислення її, відновлення джерела давнього слова, створення простору для діалогу різних текстів становить конструктивну основу “Semper tiro”. Тут поет пробує себе у формі стансів (цикл “Буркутські станси”), звертається до жанру співомовки (“Нові співомовки”), вдається також до великої ліро-епічної форми ( поема “Лісова ідилія”). 

  Найбільш продуктивним у зрілій поезії Франка є цикл “на старі теми”, який апробований поетом у збірці “Мій Ізмарагд”. Цикли “Semper tiro” (“На старі теми” та “Із ниги Кааф”) являють собою своєрідні феномени інтертекстуального об’єднання поезій.

  Поезія Івана Франка щира й відверта, вона апелює безпосередньо до розуму
й почуттів читача. Ця поезія впливала й впливає на українську громадську думку. Особистість нашого славетного Каменяра захоплює: вмів думати, почувати, кликати до боротьби. 

Ці людські якості й сьогодні цінуються дуже високо, адже без них не лише людина, а й суспільство в цілому перетвориться на руїну.

автор: Бондаренко Л.

ілюстрації: Галицька Д.