Петро Франко

Діти Франка: Андрій, Петро, 

Тарас, Анна 

Петро Іва́нович Франко (21 червня 1890, Нагуєвичі - 28 червня 1941), український педагог, учений - хімік і економіст, літератор, етнограф і громадський діяч. Син класика української літератури І.Франка і брат літературознавця Т. І. Франко.

Ранні роки

  Народився в с. Нагуєвичі поблизу Дрогобичa. Закінчив Львівську Політехніку. Один із засновників Пласту, член Наукового товариства ім. Шевченко.

Життєпис, написаний власноруч письменником

  Я, Іван Франко, народився 27 серпня 1856 р. в Нагуевичах Дрогобицького повіту, в Східній Галичині. 

Мій батько був селянином і помер, коли мені ще не було восьми років.

  Протягом двох років я відвідував сільську школу в Ясениці-Сільній, потім протягом трьох  років -- василіанську нормальну школу в Дрогобичі, після чого в роках 1868-1875 -  Дрогобицьку реальну гімназію, яку закінчив з відмінними оцінками. 

Герої і псевдогерої (поеми «Похорон», «Мойсей»)

  Якщо, так би мовити, ідейним поштовхом до написання поеми «Мойсей» були для Франка революційні події в Росії і на Україні 1905 p., що надихнули поета морально, дали йому політичну наснагу, надали певної суспільної цілеспрямованості темі і образам поеми, то зовнішнім імпульсом була його подорож до Італії 1904 р. 

  Про неї пише І. Франко в листі до А. Кримського 18 квітня 1904 p.: «He знаю, чи одержали Ви мій привіт із Риму. Я отеє несподівано для себе самого по зборах Наукового] тов[ариства] ім. Шев[ченка] відбув... тринедільну подорож до Італії (бачили Венецію, Рим і Флоренцію), були пару день у Відні».

Іван Франко і дитяча література

Іван Франко любив дітей. "Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалося, а діти були ти весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце". 

  Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. 

Тема нещасного кохання в ліриці к. ХІХ — п. ХХ ст. (на матеріалі творчості І. Франка, П. Карманського, Б. Лепкого, М. Вороного)

Мета роботи — з'ясувати особливості розробки теми нещасного кохання поетами к. ХІХ— п. ХХ ст. (І.Франко "Зів'яле листя", П.Карманський "З теки самовбивці", Б.Лепкий —цикл "Весною", М.Вороний — цикл "За брамою раю").

Соціально-психологічна трагічна драма "Украдене щастя"

  Серед усіх п'єс Франка найвидатнішою є соціально-психологічна трагічна драма з
сільського життя. У ній показано глибоку правду про гірку долю людей галицького села 70-х pp. ХІХст.,поставлено питання про суспільно-політичні причини страждання народу. 

  Ідея протесту проти соціальної несправедливості становить громадянський пафос драми. Для художнього втілення проблематики драматург скористався невичерпним джерелом українських народних пісень.

Іван Франко в автобіографічних висловлюваннях

  Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист, багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист. Франко - автор ґрунтовних мистецтвознавчих студій із теорії та історії українського і світового театру. 

  Важливе культурологічне значення мають його релігієзнавчі дослідження.

Франкові належать і кількадесят економічних, соціологічних та історичних праць.

Вічний революціонер Іван Франко

"Вічний революцйонер —

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю, —

Він живе, він ще не вмер."

"Під словом "всесвітня революція" я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; це можуть розуміти під революцією тільки всесвітні рутенці, плосколоби та поліцаї, котрі не знають, що, наприклад, винаходка парових машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т. д. спроваджує у світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава французька революція. 

Сприйняття творчості І.Франка у грузинскій літератірі

  Не для кого не секрет, що Франком зачитувався увесь світ. Ця стаття присвящена шануванню творчості Івана Франа у Грузії.

  Грузинська громадськість знає і цінує творчість класика української літератури Івана Франко.

Проблема проводу в Івана Франка (автор: Зенон Коссак )

Зенон Коссак

(З приводу 15-ліття його смерті)

„І дух твій нас веде в боєвому розпалі".

О. Грицай

  В історії кожного народу е часи політичної чи культурної світлости, творцями яких є сильні індивідуальності. 

  Історія Франції вказує на Наполеона, Англія підносить Кромвела, Італія Гарібальді, Німеччина Бісмарка, Америка Вашінґтона, Україна Хмельницького і т. д. 

  Всі ті великі державні мужі згідно з твердженням філософа Геґля, що: 

„ідеї мають силу впливати на хід історичних подій"