неділя, 20 листопада 2011 р.

Вічний революціонер Іван Франко



"Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер."

"Під словом "всесвітня революція" я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; це можуть розуміти під революцією тільки всесвітні рутенці, плосколоби та поліцаї, котрі не знають, що, наприклад, винаходка парових машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т. д. спроваджує у світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава французька революція. 

Я розумію під революцією іменно цілий великий ряд культурних і наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють усі дотогочасна поняття і основу, і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу" - Іван Франко.

   Ось про цю сторону "революційного настрою" Франка і піде мова у цій статті.

  Культ знань, культури, духовності потрібні сьогодні кожному як ніколи. 

  До всього в добу інформатизації, моральної деградації українського суспільства втрачається його інтелектуальний потенціал, традиції, здобутки. Лише їх відновлення і примноження спроможні вивести Україну з триваючої системної кризи. Тому нам треба вчитися в Івана Франка вмінню засвоювати найпрогресивніші ідеї і послідовно втілювати їх у життя. 

  Його світогляд ґрунтувався на матеріалістичному розумінні історії, визнанні залежності свідомості від економічних засад суспільства, вирішальної ролі трудящої людини, якій мають належати «плоди праці». 

  Оскільки капітал – результат «нагромадженої праці», то він повинен належати всьому трудовому суспільству, а не лише одному клану капіталістів. А приватна власність вважав він, ґрунтується не на природних правах, а насамперед на насильстві й безправ’ї. Таку її має замінити власність загальна, народна, общинна. 

Карл Маркс
  У цьому питанні письменник солідаризувався з Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом, іншими передовими вченими минулих часів і своє епохи. Сьогодні для нас знову актуальний і повчальний його авторитетний висновок: 

«Комуністи, так звані від латинського слова kommunis, що означає спільний, стоять на тім, що все зло в людській суспільності походить не від поділу праці, а від поділу власності».

   Можемо додати, що у наш період таке зло особливо огидне і небезпечне після брутального перерозподілу загальної народної власності на користь купки мародерів-олігархів і неочікуваного масового зубожіння ошуканих мільйонів трудівників.

  Іван Франко відзначав тогочасну велику нерівність між людьми, вважав соціальну несправедливість антигуманною, недемократичною. За його переконанням, «на першому принципі всякого суспільного життя – пошана до чоловіка, до його кровних інтересів, до його трудових, не відчужених прав».

  Глибинний гуманізм логічно привів Івана Франка до соціалізму. Наче про сьогодення він мовив прості, доступні і чесні слова: 

«Соціалізм - то є прагнення усунути всяку суспільну нерівність, всяке визискування і всяке убозтво, запровадити справедливі ший, щасливіший лад, ніж нинішній…»

Його досягнення, вважав Франко, можливе як революційним так і еволюційним шляхом. Час покаже, як це станеться, але що майбутнє за соціалізмом –безсумнівно. 

  Йому Каменяр віддав усі свої знання, сили і пристрасть. Будучи прихильником парламентаризму, І. Франко вважав можливим мирний перехід від капіталізму до соціалізму. Водночас розумів, що новий лад постане тільки за активних, цілеспрямованих зусиль свідомої частини суспільства. 

   Несхитна Франкова віра в те, що неодмінно «прийде нове життя, добро нове у світ», потрібна нині всім українцям, особливо – інтелігенції, від якої багато залежить у критичні часи.

Наближаймо те майбутнє, задля якого він працював, боровся, жив. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас!

автор: Карпов. Д.
ілюстрації: Карпов. Д., Галицька Д.

8 коментарів:

  1. Мм, не дуже зрозуміла вираз митця про можливість здійснення культурної революції кривавим щляхом. Хіба культура - це не те, що повинно сприйматися усвідомленно, душою, серцем, розумом, в решті решт?! Хіба можливо завойовницьким шляхом примусити інших визнати щось, пов'язане з такою матерією, як традиції, звичаї?.. На мою думок, така революція приречена на загибель...

    ВідповістиВидалити
  2. Юлія, не можу з тобою погодитися, бо в мене є всі підстави вважати, що цей вираз Івана Франка правдивий.
    За всіх часів війни та кровопролиття були поштовхом до змін і розвитку. Адже революції здійснюються заради змін у державі, яка у той час не відповідає вимогам її народу. І влада, яка приходить замість скинутої, намагається догодити громадянам. Саме тому й починається різкий поштовх у розвитку ціх галузей. Ось що стосується самої культури, то вона знаходиться серед того ж народу, але немає можливості для розвитку, а з революційним переворотом з`являються усі умови для її розвитку.
    Я сподіваюсь, що привів вагомі аргументи для того, щоб довести суть цього вислову.
    Сама стаття мені сподобалася, тому що інформація досить цікава і допступна для розуміння.

    ВідповістиВидалити
  3. Аналіз(Ісаєва Ганна).Мені дуже подобалася ця стаття.Усе написано простою та легкою для розуміння мовою.Прага Франка до революціі показує те,що він був високого ума людина,ка бажала кращого життя для свого народу.

    ВідповістиВидалити
  4. Іван Франко говорил правільні речі про революцію. Ось таких людей не хватало потім у "керма" країни, якої зараз нема. Те, що він був революціонером, свідчить о його прогресивності.

    ВідповістиВидалити
  5. Мануйленко Оксана23 листопада 2012 р. о 16:56

    Всі три етапи національно-визвольного руху укладали в собі боротьбу за незалежність українських земель. Лівобережжі входило до складу Росії, тобто мало такі ж закони і становища. нетерпимість до соціальних несправедливостей створювала бажання і цілі, які склалися в нову політичну ідею - соціалізм. не дивно, що її підтримував Франко, як справжній борець за справедливість, він бачив в цьому сприятливий майбутнє для суспільства.
    Правильна ця ідея чи ні, які наслідки і недоліки вона має, - це вже інше питання.

    ВідповістиВидалити
  6. І. Франко завжди намагався забезпечити своєму народу краще майбутнє. У своїх творах письменник призиває народ боротися, іти до останнього заради свободи, зображує могутність та нездоланність народу. У статті широко відображається образ І. Франка як вічного революціонера, який хоче змін в житті свого народу і щиро вірить, що прийде той день, коли настане щастя та процвітання в країні.

    ВідповістиВидалити
  7. На мою думку "Вічний революціонер" — це не якийсь конкретний, реальний образ борця за "поступ, щастя й волю". Це дух, уособлення всіх кращих поривань людини, те, що постійно штовхає її до дій в ім'я справедливості. Він виник не сьогодні і не вчора, а "від тисяч літ родився", на те він й "вічний".(Жукова Ліза)

    ВідповістиВидалити