Вічний революціонер Іван Франко

"Вічний революцйонер —

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю, —

Він живе, він ще не вмер."

"Під словом "всесвітня революція" я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; це можуть розуміти під революцією тільки всесвітні рутенці, плосколоби та поліцаї, котрі не знають, що, наприклад, винаходка парових машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т. д. спроваджує у світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава французька революція. 

Я розумію під революцією іменно цілий великий ряд культурних і наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють усі дотогочасна поняття і основу, і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу" - Іван Франко.

   Ось про цю сторону "революційного настрою" Франка і піде мова у цій статті.

  Культ знань, культури, духовності потрібні сьогодні кожному як ніколи. 

  До всього в добу інформатизації, моральної деградації українського суспільства втрачається його інтелектуальний потенціал, традиції, здобутки. Лише їх відновлення і примноження спроможні вивести Україну з триваючої системної кризи. Тому нам треба вчитися в Івана Франка вмінню засвоювати найпрогресивніші ідеї і послідовно втілювати їх у життя. 

  Його світогляд ґрунтувався на матеріалістичному розумінні історії, визнанні залежності свідомості від економічних засад суспільства, вирішальної ролі трудящої людини, якій мають належати «плоди праці». 

  Оскільки капітал – результат «нагромадженої праці», то він повинен належати всьому трудовому суспільству, а не лише одному клану капіталістів. А приватна власність вважав він, ґрунтується не на природних правах, а насамперед на насильстві й безправ’ї. Таку її має замінити власність загальна, народна, общинна. 

Карл Маркс

  У цьому питанні письменник солідаризувався з Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом, іншими передовими вченими минулих часів і своє епохи. Сьогодні для нас знову актуальний і повчальний його авторитетний висновок: 

«Комуністи, так звані від латинського слова kommunis, що означає спільний, стоять на тім, що все зло в людській суспільності походить не від поділу праці, а від поділу власності».

   Можемо додати, що у наш період таке зло особливо огидне і небезпечне після брутального перерозподілу загальної народної власності на користь купки мародерів-олігархів і неочікуваного масового зубожіння ошуканих мільйонів трудівників.

  Іван Франко відзначав тогочасну велику нерівність між людьми, вважав соціальну несправедливість антигуманною, недемократичною. За його переконанням, «на першому принципі всякого суспільного життя – пошана до чоловіка, до його кровних інтересів, до його трудових, не відчужених прав».

  Глибинний гуманізм логічно привів Івана Франка до соціалізму. Наче про сьогодення він мовив прості, доступні і чесні слова: 

«Соціалізм - то є прагнення усунути всяку суспільну нерівність, всяке визискування і всяке убозтво, запровадити справедливі ший, щасливіший лад, ніж нинішній…»

Його досягнення, вважав Франко, можливе як революційним так і еволюційним шляхом. Час покаже, як це станеться, але що майбутнє за соціалізмом –безсумнівно. 

  Йому Каменяр віддав усі свої знання, сили і пристрасть. Будучи прихильником парламентаризму, І. Франко вважав можливим мирний перехід від капіталізму до соціалізму. Водночас розумів, що новий лад постане тільки за активних, цілеспрямованих зусиль свідомої частини суспільства. 

   Несхитна Франкова віра в те, що неодмінно «прийде нове життя, добро нове у світ», потрібна нині всім українцям, особливо – інтелігенції, від якої багато залежить у критичні часи.

Наближаймо те майбутнє, задля якого він працював, боровся, жив. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас!

автор: Карпов. Д.

ілюстрації: Карпов. Д., Галицька Д.