Іван Франко та буддизм

  У сьогоднішній статті ми з вами торкнемось мало відомої частини біографії знаменитого українського письменника і поета Івана Франка. Цей клаптик його життя чомусь зовсім не висвітлюється на шкільних уроках з літератури і багатьом людям невідомо про те, що “великий Каменяр” (саме так поважно називають І. Франка) серйозно цікавився і захоплювався східною філософією буддизму та індуїзму.

  Чесно для мене це теж було маленьким відкриттям, яким кортить поділитись.

  Взагалі найдавніші зацікавлення в колах прогресивної української інтелігенції таємничим сходом, зокрема сонячною Індією, її релігією та культурою відбулись ще на початку 19-го століття. Одним з перших, хто почав вивчати традицію індійської культури, був Харківський Університет. Її ректор І. Ризький в книзі “Введение в круг словесности” (1806 рік) згадує про найдавніші священні писання – Веди, і прадавню індійську мову санскрит. Згодом Харківський університет став один з провідних українських центрів по вивченню східної культури – східнознавства.

  Серед українських дослідників сходу було чимало видатних людей, які невтомно працювали на полі просвітництва: це історик Михайло Лунін; письменник, етнограф, та фольклорист Микола Костомаров, ще один знаний письменник та фольклорист Михайло Драгоманов. Останній був в дружніх стосунках з І. Франком, він же і захопив Франка таємничою індійською культурою, релігією та літературою.

  Інтерес та захоплення Індією у Франка були настільки великими, що окрім простого вивчення індійських та буддійських писань, Франко займався перекладом на українську мову священного індійського епосу Махабхарати. Між іншим цей український переклад велика бібліографічна рідкість і знайти його на полицях книжкових магазинів (і навіть в інтернеті!) зовсім не просто. (Якщо раптом комусь вдасться таки знайти його в інтернеті, давайте ссилочку у коментарях)

  Щодо ж творчого надбання присвяченого буддизму (який теж був “Made in India”) Франко залишив після себе такого гарного вірша"Поклін тобі, Буддо":

Поклін тобі, Буддо!

В темряві життя

Ти ясність, ти чудо,

Ти мир забуття!

Спокійний, величний,

Ти все поборов:

І блиск царювання,

І гнів, і любов.

З царя жебраком ти,

Душею моцар,

Півсвіта осяяв

Твого духа чар.

Ти царство покинув,

Щоб духом ожить;

Зірвав усі пута,

Щоб нас слобонить.

І довгії літа

Промучився ти,

Щоб корінь страждання

Людського знайти.

Знайшов ти той корінь

У серці на дні,

Де пристрасті грають,

Надії марні,

Де гнів палахкоче,

Любов процвіта,

Луди павутинням

Наш дух опліта,

І мулить, і мулить,

Прогонює мир,

І тягне в Сансару,

В життя дикий вир.

Та з пристрастів пекла

Ти вивів людей,

Не тьмив їх туманом

Загробних ідей.

Безсмертне лиш тіло,

Бо жаден атом

Його не пропаде

На віки віком.

Та те, що в вас плаче,

Горить і терпить,

Що творить, що знає,

Що рветься й летить —

Те згасне, мов огник.

Мов хвиля пройде,

В безодні Нірвани

Спокій віднайде.

Поклін тобі, світлий,

Від бідних, блудних,

Що в пристрастів путах

Ще б’ються міцних!

Поклін і від мене,

Що скочу як стій

Із тиску Сансари

В Нірвани спокій!

автор: Курінна К.
ілюстрація: Галицька Д.