Цікаві факти про Івана Франка (8 частина)

25 факт: Фальшивка в лікарському висновку

Довгі роки вважалося, що Іван Франко помер від однієї „цікавої" хвороби. Львівські лікарі часів Франка так ії записали: „Загальний артеріосклероз, міокардит, нефрит..." Але це ще не все, у тому ж документі було несподіване продовження: „Сифіліс спинного і головного мозку". 

Однак недавно вчені встановили, що сифіліс зовсім не мав відношення до смерти І. Франка. Група дослідників на чолі з професором Львівського медичного університету Дмитром Луциком взялася документально дослідити історію хвороби Франка, і результатом цього стала стаття „Танатогенез Івана Франка" у № 3-4 третього тому журналу „Асtа Меdіса Lеороlіеnsіа" за 1997 рік. „Уважне вивчення кінцевого передсмертного діагнозу, - пише в цій публікації Д. Луцик, - особливо останній підкреслений фрагмент (тобто сифіліс спинного і головного мозку - прим. П. П.), викликало підозру, що ці слова написано іншою рукою, а не Б. Овчарським (лікарем притулку для січовиків - прим. П. П.). При цьому жодного слова про деформацію суглобів, особливо рук (це є ознакою сифілісу - прим. П. П.). 

Я звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Завідувачка сектором судово-технічного дослідження О. М. Гопаненко та завідувачка лабораторією судово-почеркознавчих досліджень О. В. Бойцова, вивчивши кожну літеру з інтерпукціями та дужками, дійшли висновку: „З впевненістю можна лише сказати, що діагнозу... у попередньому тексті 10 рядка в

документі не було. Він з'явився як наслідок дописок, виправлень і закреслень,

встановлених експертами ЛНДІСЕ при дослідженні наданої професором

Луциком електрографічної його копії".

Побічним підтвердженням правильности висновків сучасних спеціалістів є те,

що в списку медикаментів, якими лікували Франка протягом 122 днів, нема

жодного препарату проти сифілісу.

Крім того, Д. Луцик особливу увагу присвятив такому ліку, як наперстянка,

якою лікували до останнього часу ревматоїдне ураження серця. Наперстянка

була тоді, як встановив науковець, основним лікарством у притулку для хворих січовиків. Побічною властивістю цього препарата є те, що вона під час інтенсивного лікування хворого накопичується в людині, і це навіть призводить до порушень мозкової діяльности - появи галюцинацій, що кваліфікується як божевілля. Але зниження концентрації наперстянки в організмі спричинюється до одужання людини. Як засвідчує лікарський документ із січового притулку, де Франко провів кілька місяців, - „Листок на теплоту", - цього лікарства хворому генію не шкодували.

Отож не дарма І. Франко в 1907 році докоряв М. Мочульському та В. Гнатюку

за те, що його „заперли у будинку для божевільних", а він терпів „страшні муки від рук". Обгрунтовано, що Франко успадкував від матері схильність до неспецифічного деформуючого ревматоїдного поліартриту, який в 1916 році ще навіть не входив до номенклатури хворіб людини. Під час риболовлі в Криворівні Франко занурював хворі руки в холодну джерельну воду, і цим гасив біль у них, який навіть зникав. Таким чином, Іван Франко першим інтуїтивно ще в 1908-1909 роках відкрив ефект холодової анестезії, проте ні він сам не опублікував пріоритетне повідомлення про це, ані лікарі, які займалися лікуванням українського генія й не сприйняли його відкриття. Знеболювальну дію холоду було застосовано в медичній практиці аж 1935 року.

26 факт:

Іван Франко писав вірші на протязі всього свого життя. Найраніший із збережених його творів – сонет «Котляревський» – він написав 17-річним юнаком в 1873 році. Остання його поезія – «Приємний вид» – датована 8 лютого 1916 року, за 3.5 місяці до смерті.


автор: Адаменко О. (25 факт)
          Жвік Н. (26 факт)
ілюстрація: Галицька Д.