середу, 16 листопада 2011 р.

Художня проза


Оноре де Бальзак
Еміля Золя 
  Франко вже на початку літературної    діяльності задумав створити широку, вееохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу. Тут для нього певними орієнтирами були епічні цикли французьких реалістів — «Людська комедія» Оноре де Бальзака, «Ругон-Маккари» Еміля Золя. 


Не все письменникові вдалося виконати з цього грандіозного плану, але понад сто його нарисів, оповідань, фейлетонів, памфлетів, казок, повістей, романів глибоко досліджують соціальні взаємини між людьми, розкривають їхній внутрішній світ. Прозовий епос Франка змальовує життя не тільки українців, а й інших національних груп Галичини в найрізноманітніших виявах.

Його проза багата колоритними соціальними, етнічними, побутовими подробицями, які надають зображеному виразного національного колориту. Національна своєрідність досягається й завдяки майстерності передачі характерного способу мислення галичан.
Михайло Коцюбинський

За спостереженням Михайла Коцюбинського, Франко ніколи не прагнув бути «утішителем життя», навпаки, він намагався показати його сувору правду, змоделювати різні грані реальної дійсності в її складностях і суперечностях. Звідси її виразний поділ персонажів «на кривдників, ПРОТИ ЯКИХ ВІН ГОСТРИТЬ, ЯК Меч, СВОЄ СЛОВО;
 І покривджених, яким віддає своє серце». 


Гуманістично-просвітительський зміст Франкової прози, її соціальний оптимізм
відчувається в творах усіх тематичних груп. А писав прозаїк про сучасне та минуле
галицького села («Ліси та пасовиська», «Добрий заробок», «Великий шум»),
причому його прискіпливу увагу привертали процеси пролетаризації селянства,
економічного зруйнування сільського господарства. Тому письменник перейшов до змалювання «робучого люду», який залишає землю і йде на різні, особливо нафтові, промисли (цикл оповідань «Борислав», повість «Воа сопзігісіог»» роман «Борислав сміється»).

Власні життєві спостереження дали авторові матеріал про тих, хто спускався на саме дно суспільного життя, потрапляв до тюрем, опинявся серед жебраків («На дні», «Хлопська комісія»). Серед інших тематичних груп оповідання про дітей, їх навчання та виховання ('Малий Мирон», «Під оборогом», «Олівець»), твори з життя їн-телігенції службовців, польської шляхти («Лель і Полель», «Перехресні стежки», «Свинеока конституція», «Основи суспільності»), історична повість про боротьбу русичів проти монголо-татарської навали «ЗахарБеркут».

автор: Апостолова І.
ілюстраціі: Галицька Д.

1 коментар:

  1. Аналіз(Ісаєва Ганна)
    Франко вже на початку літературної діяльності задумав створити широку, вееохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу.
    Не все йому вдалося виконати з цього грандіозного плану, але понад сто його нарисів, оповідань, фейлетонів, памфлетів, казок, повістей, романів глибоко досліджують соціальні взаємини між людьми, розкривають їхній внутрішній світ. Прозовий епос Франка змальовує життя не тільки українців, а й інших національних груп Галичини в найрізноманітніших виявах.
    Проза багата колоритними соціальними, етнічними, побутовими подробицями, які надають зображеному виразного національного колориту. Національна своєрідність досягається й завдяки майстерності передачі характерного способу мислення галичан.
    Франко ніколи не прагнув бути «утішителем життя», навпаки, він намагався показати його сувору правду, змоделювати різні грані реальної дійсності в її складностях і суперечностях.
    Власні життєві спостереження дали авторові матеріал про тих, хто спускався на саме дно суспільного життя, потрапляв до тюрем, опинявся серед жебраків («На дні», «Хлопська комісія»).
    Тобто,маючи великий талнт та багато життєвого досвіду,він створив справжні шедеври української літератури.

    ВідповістиВидалити