А вiдомо, хто читае? Вразив талан декламатора - набагато легше сприймаеться вiрш, пронизливiший. Тепер думки про роль поета в життi суспiльства до голови лiзуть... От такими вiршами можна народ на революцii пiднiмати.
згодна із Олександрою. Дуже неоднозначне враження складається після прослуховування вірша. З одного боку хочеться піднятись і послідувати за цим революціонером, з іншого - хочеться збоку прослідкувати за його діями. Вірш продекламірован дуже сильно.
Віршований розмір: двостопний хорей. Ідея:У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Тема:образ "вічного революціонера" як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі". Синтаксично-стилистичний аналіз: Більш за все тут дієслів, котрі закликають нас до бою! Реченя, в більшості, повні, ща надає нам повну картину про що йдеться мова у творі -анафора -перелічення - Рве за поступ, щастя й волю. -метафора Художні засоби надають твору виразності, конкретики, яскравішостості. Анастасія Жвік.
Чутно,що декламатор сприймає близько до серця цій вірш,що він бажає передати це почуття нам.Авжеж,вірш описує і наш час,коли "вічний революціонер" знову закликає людей до боротьби.Цей революціонер не вмирає,тому що його часточка живу в кожному із нас."Гімн" закликає нас жити далі,долаючи усі біді і труднощі,“Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Ісаєва Ганна
Любов до народу, непокірність несправедливості, революційні настрої – усе це стало особливою рисою поезії Івана Франка. Одним з його найвеличніших творів є поезія «Гімн» зі збірки «З вершин і низин»,котру можна вважати не тільки одним з головних творів збірки, а й головним твором усього літературного шляху Франка, квінтесенцією його таланту, любові до народу та революційних настроїв. Він був дуже мужньою людиною, котра не боялась говорити правду, як на мене, І. Франко здійснив громадський подвиг, він закликав усіх боротися. Вірш «Гімн»- це мільйони людей, ціла нація, котра об’єдналася в образі одного мужнього революціонера. Цей організм, клітинами котрого є звичайні люди –не мириться з неволею, не хоче щоб йому нав’язували свої думки та правила. «Вічний революціонер»- це дух , що є незримим, але дуже сильним, цей дух є в кожній людині.
Ідея: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху.
Тема: психологічний та патріотичний драматизм. "Вічного революціонер" - втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи. Віршований розмір: чотиристопний хорей.
Художні засоби: * - щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує анафору «ні»:
Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело.
* - «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час. * - У поезії використані риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?» * - За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну.
Усе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного народу. Він не тільки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благословляв добровіль-но взятий на свої плечі тягар.
Своєю творчістю Іван Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга “З вершин і низин” (1887) засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.
У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Вірш Івана Франка “Гімн”, як і Шевченків “Заповіт”, був одним із неофіційних гімнів бездержавного народу.
Поезія "Гімн" - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ "вічного революціонера" як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі".
Вірш «Гімн» Івана Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній:
Дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля...
Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба
Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі Кращу долю в боротьбі...
художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні.
Цей вірш Франка на мою думку є закликом до всього народу. У кожній страні є небайдужі риволюціонери, які будуть йди вперед і кликаті інших. Але Франко бачить боротьбу у духовній сфері. Він вблагає народ не стояти на місті, а щось робити, бо настане день, коли нічого не можна буде припинити. Також у вірщі використовуються дуже виразні художні засоби. Для посилення могутності народу автор використовує повторення однакових приголосних, домінує різкими звуками.
Тема: втілення могутності у образі"вічного революціонера", нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Ідея:У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що хоче звільнитися від неволі. Цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Віршований розмір: чотиристопний хорей. Поезія "Гімн" - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Конкретизуючи образ "вічного революціонера", Франко акцентує увагу на "науку, думку, волю". Поет закликає простий народ добувати свободу, він доводить усім що українці могуть бути окремим народом. У вірші застосовані: 1)анафора 2)метафора 3)перелічення Художні засоби надають твору виразності.
Вірш “Гімн” вважається одним із найкращих творів революційно-патріотичної лірики. Ця поезія набула популярності в народі як пісня, музику до якої написав славетний Микола Лисенко. Узагалі “Гімн” можна вважати чудовим взірцем непідробного громадянського пафосу, а майже маршовий ритм цих рядків притягує до себе увагу читача, підносить його духовні сили. Іван Франко бачить дійсність такою, якою вона є насправді. Тільки збройна боротьба мільйонів здатна повалити ненависний царат. Треба “не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. “Зла руїна” — ось вичерпна характеристика, яку поет дає Австро-Угорській імперії. Така ж характеристика буде слушною й для миколаївської Росії. Застарілі режими стали справжніми тюрмами для десятків народів, серед яких страждав і український народ. “Розвидняющийся день” не зможуть згасити ніякі буревії. Йому бути, цьому дневі!
Революційно-патріотична лірика займає провідну тему збірки "З вершин і низин". Я згодна з порівнянням віршів "гімн" Франка і "заповіт" Шевченка. Назва твору передає весь настрій поезії, головну думку та ідею. Слово «гімн» походить з латинської мови, означає хвалебну пісню. Але не оди бундючним «добрим білим» царям, роям військових баталій співає Каменяр. Це пісня революційному духу, вічному прагненню народних мас до волі й незалежності. Покладений на музику М.Лисенком у 1905 р., цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.
Вічний революцьонер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вмер.
Франкові слова виявилися пророчими: українська революційно-демократична думка почала набувати своїх форм саме в останній чверті XIX століття, щоб вибухнути сплеском щирого всеукраїнського ентузіазму за кілька десятків років, коли було проголошено УНР і ЗУНР.
Коли я слухала цей вірш,то в мене перед очима дуже чутко змалювалась постать цього самого революціонера.Для мене це був як один герой,що відібображує дух усього народу,образ,який може вести за собою величезну кількість людей.Його бажання свободи таке сильне,що жодні заборони не в силі завадити цьому.
Особливою рисою поезії Івана Франка став революційний настрой. Автор «Гімну» закликанє не мириться з неволею. Революціонер також закликає всіх до боротьби, він змушує не просто розмовляти, жалітися на долю, плакати та страждати, а боротися з завзяттям та силою, зібратися і наносити розумні удари.
Це революційно-патріотичний вірш, в якому описується образ незламного духу-революціонера. Читаючи ці рядки, ми відчуваємо те прагнення автора до боротьби за незалежність. І він не Здається, він йде до кінця. Копiй Наталiя
Вірш «Гімн» І. Франка — одна із найсильніших поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній — «дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля...» Він вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба «не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі Кращу долю в боротьбі». Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора, повторення) дуже виразні. Віршований розмір: чотиристопний хорей, який створює маршовий характер немовби посилює устремління "вічного революціонера" вперед, до світлої зорі прийдешнього. Тема: психологічний та патріотичний драматизм. Прагнення до свободи "Вічного революціонера" Основна думка: 1. Заклик до активної життєвої позиції 2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство 3. Програс людства зупинити не можна 4. Заклик до оптимістичного світобачення
А вiдомо, хто читае? Вразив талан декламатора - набагато легше сприймаеться вiрш, пронизливiший. Тепер думки про роль поета в життi суспiльства до голови лiзуть... От такими вiршами можна народ на революцii пiднiмати.
ВідповістиВидалитизгодна із Олександрою. Дуже неоднозначне враження складається після прослуховування вірша. З одного боку хочеться піднятись і послідувати за цим революціонером, з іншого - хочеться збоку прослідкувати за його діями.
ВідповістиВидалитиВірш продекламірован дуже сильно.
Валерія
Віршований розмір: двостопний хорей.
ВідповістиВидалитиІдея:У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”.
Тема:образ "вічного революціонера" як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі".
Синтаксично-стилистичний аналіз:
Більш за все тут дієслів, котрі закликають нас до бою!
Реченя, в більшості, повні, ща надає нам повну картину про що йдеться мова у творі
-анафора
-перелічення - Рве за поступ, щастя й волю.
-метафора
Художні засоби надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.
Анастасія Жвік.
чотиристопний хорей вообще-то
ВидалитиДякую!!!
ВидалитиЯка спритна Анастасія!
ВідповістиВидалитиОсь там помилочка:
ВідповістиВидалитиВіршований розмір - чотирьохстопний хорей.
як схарактеризувати головного героя?
ВидалитиЧутно,що декламатор сприймає близько до серця цій вірш,що він бажає передати це почуття нам.Авжеж,вірш описує і наш час,коли "вічний революціонер" знову закликає людей до боротьби.Цей революціонер не вмирає,тому що його часточка живу в кожному із нас."Гімн" закликає нас жити далі,долаючи усі біді і труднощі,“Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”.
ВідповістиВидалитиІсаєва Ганна
Любов до народу, непокірність несправедливості, революційні настрої – усе це стало особливою рисою поезії Івана Франка.
ВідповістиВидалитиОдним з його найвеличніших творів є поезія «Гімн» зі збірки «З вершин і низин»,котру можна вважати не тільки одним з головних творів збірки, а й головним твором усього літературного шляху Франка, квінтесенцією його таланту, любові до народу та революційних настроїв. Він був дуже мужньою людиною, котра не боялась говорити правду, як на мене, І. Франко здійснив громадський подвиг, він закликав усіх боротися.
Вірш «Гімн»- це мільйони людей, ціла нація, котра об’єдналася в образі одного мужнього революціонера. Цей організм, клітинами котрого є звичайні люди –не мириться з неволею, не хоче щоб йому нав’язували свої думки та правила. «Вічний революціонер»- це дух , що є незримим, але дуже сильним, цей дух є в кожній людині.
Ідея: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху.
Тема: психологічний та патріотичний драматизм. "Вічного революціонер" - втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.
Віршований розмір: чотиристопний хорей.
Художні засоби: * - щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує анафору «ні»:
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
* - «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
* - У поезії використані риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?»
* - За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну.
Кіріна Юля
ВідповістиВидалитиУсе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного народу. Він не тільки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благословляв добровіль-но взятий на свої плечі тягар.
Своєю творчістю Іван Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга “З вершин і низин” (1887) засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.
У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що не мириться з неволею. Розійшовшись “по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких”, цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Вірш Івана Франка “Гімн”, як і Шевченків “Заповіт”, був одним із неофіційних гімнів бездержавного народу.
Поезія "Гімн" - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ "вічного революціонера" як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі".
Вірш «Гімн» Івана Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній:
Дух, наука, думка, воля
Не уступить пітьмі поля...
Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба
Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі
Кращу долю в боротьбі...
художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні.
Цей вірш Франка на мою думку є закликом до всього народу. У кожній страні є небайдужі риволюціонери, які будуть йди вперед і кликаті інших. Але Франко бачить боротьбу у духовній сфері. Він вблагає народ не стояти на місті, а щось робити, бо настане день, коли нічого не можна буде припинити. Також у вірщі використовуються дуже виразні художні засоби. Для посилення могутності народу автор використовує повторення однакових приголосних, домінує різкими звуками.
ВідповістиВидалитиТема: втілення могутності у образі"вічного революціонера", нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості.
ВідповістиВидалитиІдея:У вірші “Гімн” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера”, що хоче звільнитися від неволі. Цей голос дає людям наснагу, породжує в них силу й завзяття: “Не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”.
Віршований розмір: чотиристопний хорей.
Поезія "Гімн" - один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі.
Конкретизуючи образ "вічного революціонера", Франко акцентує увагу на "науку, думку, волю".
Поет закликає простий народ добувати свободу, він доводить усім що українці могуть бути окремим народом.
У вірші застосовані:
1)анафора
2)метафора
3)перелічення
Художні засоби надають твору виразності.
Вірш “Гімн” вважається одним із найкращих творів революційно-патріотичної лірики. Ця поезія набула популярності в народі як пісня, музику до якої написав славетний Микола Лисенко. Узагалі “Гімн” можна вважати чудовим взірцем непідробного громадянського пафосу, а майже маршовий ритм цих рядків притягує до себе увагу читача, підносить його духовні сили. Іван Франко бачить дійсність такою, якою вона є насправді. Тільки збройна боротьба мільйонів здатна повалити ненависний царат. Треба “не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. “Зла руїна” — ось вичерпна характеристика, яку поет дає Австро-Угорській імперії. Така ж характеристика буде слушною й для миколаївської Росії. Застарілі режими стали справжніми тюрмами для десятків народів, серед яких страждав і український народ. “Розвидняющийся день” не зможуть згасити ніякі буревії. Йому бути, цьому дневі!
ВідповістиВидалитиРеволюційно-патріотична лірика займає провідну тему збірки "З вершин і низин". Я згодна з порівнянням віршів "гімн" Франка і "заповіт" Шевченка. Назва твору передає весь настрій поезії, головну думку та ідею. Слово «гімн» походить з латинської мови, означає хвалебну пісню. Але не оди бундючним «добрим білим» царям, роям військових баталій співає Каменяр. Це пісня революційному духу, вічному прагненню народних мас до волі й незалежності. Покладений на музику М.Лисенком у 1905 р., цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.
ВідповістиВидалитиВічний революцьонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
Франкові слова виявилися пророчими: українська революційно-демократична думка почала набувати своїх форм саме в останній чверті XIX століття, щоб вибухнути сплеском щирого всеукраїнського ентузіазму за кілька десятків років, коли було проголошено УНР і ЗУНР.
Коли я слухала цей вірш,то в мене перед очима дуже чутко змалювалась постать цього самого революціонера.Для мене це був як один герой,що відібображує дух усього народу,образ,який може вести за собою величезну кількість людей.Його бажання свободи таке сильне,що жодні заборони не в силі завадити цьому.
ВідповістиВидалитиОсобливою рисою поезії Івана Франка став революційний настрой. Автор «Гімну» закликанє не мириться з неволею. Революціонер також закликає всіх до боротьби, він змушує не просто розмовляти, жалітися на долю, плакати та страждати, а боротися з завзяттям та силою, зібратися і наносити розумні удари.
ВідповістиВидалитиЦе революційно-патріотичний вірш, в якому описується образ незламного духу-революціонера. Читаючи ці рядки, ми відчуваємо те прагнення автора до боротьби за незалежність. І він не Здається, він йде до кінця.
ВідповістиВидалитиКопiй Наталiя
Вірш «Гімн» І. Франка — одна із найсильніших поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній — «дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля...» Він вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба «не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі Кращу долю в боротьбі». Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора, повторення) дуже виразні. Віршований розмір: чотиристопний хорей, який створює маршовий характер немовби посилює устремління "вічного революціонера" вперед, до світлої зорі прийдешнього.
ВідповістиВидалитиТема: психологічний та патріотичний драматизм. Прагнення до свободи "Вічного революціонера"
Основна думка:
1. Заклик до активної життєвої позиції
2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство
3. Програс людства зупинити не можна
4. Заклик до оптимістичного світобачення
Дякую!
ВідповістиВидалитиСпасибо, вы очень помогли)
ВідповістиВидалитипоможіть написати інші образи символи))
ВідповістиВидалитизвукові слухові зорові))образи-емоції образи символи))та яка їхня роль у розкритті ідеї?
Допоможіть будь ласка!Мені нужно візначити розмір вірша...
ВідповістиВидалитичитай вище : ЧОТИРЬОХСТОПНИЙ ХОРЕЙ!
Видалитиякі в цьому вірші зорові у слухові образи?
ВідповістиВидалитижанр вірша?
ВідповістиВидалитиліричний вірш
Видалитидопоможіть, потрібно написати про влучність синонімів і антонімів у цій поезії
ВідповістиВидалитиЦей вірш має бути теперішнім гімном революції на Майдані!
ВідповістиВидалитиФУ ДЕРЬМО
ВідповістиВидалитиДопоможіть будь ласка знайти метафори у цій поезії
ВідповістиВидалити