Згідна, поезія дуже приємна так знов таки акрутальна. Адже тема йдеться про кохання.Франко цілком правий: "життя-вічна боротьба, а життя без любові-ніщо". Я вважаю, дуже тяжко жити без коханої людини, тому що тоді втрачається сенс життя.Взагалі , вся поезія на цю тему у Франка дуже глибока та чуттєва.
Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим. Ідея: Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть? Просто бути щасливими та коханими, навіть якщо для цього треба буде відмовитись від усіх тих блискучих мрій.
Додам, мені дуже сподобалася ця поезія, майже найбільше з усіх. Враховуючи, що я читала "Таис Афинская"(тут Роксана чомусь) Єфремова, мене дуже заінтригувала "Легенда", адже у цих двух творах частина історії про Таіс (чи Роксану)розповідається дуже по-різному(абсолютно протилежні історії). Що ж там було насправді?
Дуже сильний вірш,він змушує задуматися над Вічним,над тим,чим ми справді не моможемо керувати.Я вважаю,що автор розкрив тему цього вірша(прагнення людей до безсмертя та пізніше замислення над тим,чи треба воно на землі),показуючи,як люди відхиляють цю можливість бути вічно молодим,бо життя без віри,без любові не дає вічного щастя. Ісаєва Ганна
Мені дуже сподобався вірш, він дійсно змусив мене думати над Вічністю. У вірші Франко показав про прагнення людей довго жити, та чи потрібно це. Та пізніше він говорить що люди не хотять цього, що вони відхиляють цю можливість бути вічно молодими, бо життя без любві та віри ніколи не дасть вічне щастя. Тема: мрія людей здобути вічне життя, автор питає що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим. Ідея: Люди хочуть влади, грошей,визнання, та безсмертя. Але якщо усі матимуть можливість здійснення свого бажання, то люди оберуть просто бути щасливим. Бути коханими.
"Легенда про вічне життя"-це дуже цікавий вірш,що змусив замислитись над цінністю людських відносин та сенсом життя. Одразу у думках постали питання: А чи хотіла б я жити вічно,чи потрібно це? Але,як і автор,я клонюся до думки,що вічне життя це тяжкий дар,що потрібен не багатьом людям.
Мені дуже сподобалась "Легенда про вічне життя". І.Франко пише в дуже легкій та зрозумілій формі, така ось казка з глибоким змістом. Він виступає тут філософом і зачіпає важливі теми про сенс життя, чи є любов? Або любов - це брехня? Можна багато мріяти про вічне життя, але навіщо вона потрібна без любові.
Мені дуже сподобалась «Легенда про вічне життя». Я вважаю, що це поетичний роздум про смисл буття людини - для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Я впевнена, що використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
Твір на тему «Вічність». Кожен з нас коли-небудь замислювався над тим, що означає слово «вічність». Воно має багато значень. Одним з них є те, що «вічність» - це час, який не можна виміряти ні роками, ні тисячоліттями, він завжди був, є, і буде, і це не зміниться. Багато філософів та вчених задумувалися про те, що саме в нашому житті є вічним, що може існувати завжди, не змінюючись, і при цьому будучи цінним та актуальним сьогодні. В нашому світі не так багато того, що б ми могли назвати вічним. Але все, що ми до цього відносимо, є справді незмінним, цінним та незабутим. Це образи героїв, чиї вчинки закарбувалися у пам’яті людей назавжди. Саме такі образи ми можемо назвати вічними. Вони живуть у віках, їх знають всі народи і покоління світу. Вічні образи символічні: Ромео і Джульєтта – кохання, Орфей – чистота, Фауст - мудрість, в кожному образі люди бачать те, що хотіли б бачити в собі, або навпаки, чого намагаються позбутися. Всі вони чогось навчають, мають в собі цілу історію, яка є надзвичайно цікавою та дивовижною, тому що завдяки їй, ми навіки запам’ятали ці образи. Всі вони були створені в різний час, в різних країнах, епохах, але зараз вони є важливою частиною нашого життя, втіленням наших надій, мрій та сподівань, і тому ми завжди будемо їх пам’ятати.
Кожна людина рано чи пізно замислювалась над вічністю, над тим, що ж буде якщо жити вічно, над смислом буття, про те, що для неї є найціннішим. «Легенда про вічне життя» І. Франка — це саме і є поетичний роздум про смисл буття людини, про те, що ж для неї є найціннішим, і про те, чи є життя без кохання. Чарівний горішок безсмертя по черзі отримівали герої твору, але жоден не зміг його зїсти, тому, що не хотів втрачати кохання та надії. Адже життя без кохання - ніщо. І жоден не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно. Франко розмірковує над тим, чим є людське життя, про його сенс, цінність. Автор розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено. Прочитавши цей твір, ми можемо чітко зрозуміти, що ніякий "золотистий горіх", чи щось інше не в силах змусити людину прожить життя з некооханим. Ми роз’яснили, що маємо жити стільки, скільки нам дано. І немає ніякого сенсу у вічному житті. Требі насолоджуватися кожним днем свого життя, жити сьогоднішнім днем.
Вічність чи єдине життя? Час. Він швидкоплинний. Кожна людина кудись поспішає кожень день. Дім, робота, дім, справи. Нам не вистачає часу, хоч і здається що його багато. Та коли буденні справи закручують тебе в вир подій, і не помічаєш, як години нестримно пройшли. Проте, кожен згадає дні, коли справ не було зовсім і ми мали змогу розпоряжатися часом всамотужки. Чи займались ми корисними справами? Навряд. Та лише уявіть. Земні закони перевернулися і людське життя триватиме вічно. Що ми зробимо із цілою вічністю? Поспішати вже немає куди, життя майже втрачає сенс. Рано чи пізно, всі дослідження будуть проведені, усі матеріали вивчені до досконалості. Наступить всесвітний застой. Нікуди буде розвиватися і людство охопить смуток. Тож чи розумно бажати нескінченності? Життя, на то і є, щоб навчитися цінувати його, поки воно триває. Навчитися мислити, багато пізнати, досігти власних успіхів. Та під кінець - звільнення від швидкого ритму. Він поступово зупиняється і зовсім затихає.Тому треба поспішати любити, розуміти, прощати. Живемо ми єдиний раз і за цей раз ми повинні навчитися жити
Іван Франко хоче розказати читачу, що життя треба цінувати, поважати. Кожний елемент життя більше ніколи не повториться, кожна секунда проходить и наближає людину до смерті. Навіть я зараз пишу и наближаюсь до смерті, но я трачу цей час правильно. Треба поважати кожен момент свого життя, навіть якщо він не дуже добрий, він був и він оставив слід на історії якщо не всього Світ, то на історії твоеї, твоїх синів та внуків.
"Вічність" Кожен з нас колись думав про вічне життя. На перший погляд це дуже добре жити та не вмирати, але піздніше людина розуміе що вічне життя це не щастя. Я вважаю життя майже втрачає сенс якщо у людина буде безсмертна. Людина не буде боятися нічого, буде робити на собі досліди, людина усе дослідить. «Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини. По черзі герої твору отримували горішок безсмертя, але жоден не хотів його зїсти, тому, що не хотів втрачати кохання. Вічне життя не цікаве без любові. У творі я зрозумів що треба жити стільки скількі дано, треба любити, прощати. Треба жить та розвиватися, життя одне та без любові воно не можливе.
Ісаєва Ганна Вічність Вічність...Це слово завжди ніби приховує якусь таємницю,манить до себе.Люди завжди бажали отримати "вічність" - кожний по-різному.Найбільш поширене бажання-отримання безсмертя на Землі.Хтось шукає порятунку у медітаціях,хтось створює еліксир безсмертя,а де-хто планує заморозити своє тіло та прокинутися у наступному столітті.Але всі ці люди не розуміють,що таке безсмертя не може принести щастя.Вони будуть жити,але що станеться з іх друзями,рідними?Правильно,вмруть,а ці люди зостануться без рвдного тепла.Саме цій різновид бажання вічності розглядає Франко у своєму творі "Легенда про вічне життя",де показує,що буде робити людина,яка отримала дар безсмертя.Проста сітуація-аскет отримує від богині дар-золотий горішок,який дарує безсмертя.Спочатку аскет був дуже радий такому звороту,але пізніше він розуміє,що його безсмертя буде сірим та пустим.Тоді аскет віддає горішок царю,той,у свою чергу розуміючи,що безсмертя нічого радісного йому не дасть,віддає його Роксані,своїй коханці,та-Птолемею,він-куртизанці і,нарешті,горіх знов доходить до царя,якого отруїла Роксана.У кінці цар кидає горіх у вогонь,молячи,щоб богиня забрала той дар.І насправді,людство не готово його прийняти.Та й що нам дасть оте безсмертя,безсмертя тлінного тіла?Хіба навчить чому?Ні.Війни будуть так саме йти,кров буде литись річками,зло та химери пануватимуть розумом.Настане ад на землі.Бо справжне безсмертя - безсмертя вічної душі.І коли людство це зрозуміє та перестане гнатися за ілюзорним безсмертям і займеться вихованням своєї душі вічної,тоді і тідьки тоді безсмертя принесе щастя.
Есе на тему "Вiчнiсть". Якби у людства була можливiсть жити вiчно, люди менше цiнували би кожну секунду свого життя, тому що воно було би в них вiчне. Так, це утопiя, але жити вiчнiчть - невиносима мука. Людина буде вiдчувати горе, радiсть i т.д. Це мука. Людина буде прокидатись з думкою про те, що вона живе вiчнiсть i нiчого з цим не може поробити. Я вважаю, що саме страшне в життi це те, що людство колись знайде спосiб жити вiчно. Всi люди будуть переживати те горе, яке буде траплятись за всю вiчнiсть. В Бiблiї сказано, що муки в Аду - вічні. Отже, зробити висновок дуже легко, жити вічно - це Ад.
(Жукова Лiза) Що для мене вічність?На це питання дуже складно відповісти, адже для кожної людини вона позначаэ рiзнi речi. Поперше вічність для мене - це свобода, але дивлячись на цей безмежний простір, складається враження, що ти єдиний у цілому світі… тихому й мирному світі. У ньому усі турботи, дрібні клопоти, невдачі, сум та жаль, відлітаючи у безодню, залишають тебе на одинці із самим собою. І здається, що саме в цю мить ти народжуєшся заново. Зрештою, коли навколишній світ усе густіше повивають сутінки, і в свої законні права вступає темрява – усе втрачає свою актуальність. Лишається тільки одне – сподівання, що завтра буде новий день з новими клопотами і надією. І лише тоді приходить усвідомлення того, що кожна мить дорогоцінна, адже це і я наша неосяжна вічність.
Вічність... Люди часто говорять, що хочуть вічно жити, бути вічно молодими, але дуже часто вони самі не розуміють, чого бажають. Люди можуть мріяти про щось, але отримавши - не знають, що з цим робити. Яку б дитині не подарували іграшку, вона не схоче гратися з нею усе життя. Так саме і з вічністю. Людині може бути цікавим жити перші 300 років: можна було було б мандруати світом, опанувати багато наук. Але що далі? В решті решт, навіть життя може здатися нудним і непотрібним. Так саме було і з головними героями поеми "Легенда про вічне життя". Спочатку усі прагнули здобути вічне життя, але отримавши чарівний горіх, який подарував би його, одразу ж розуміли, яке відповідальне це рішення, від якого потім не можна було відмовитись. Зрештою, вичне життя так никому и не дісталось. Так, людина живе не так довго, як бы їй хотілося, але, може саме тому вона цінує своє життя. (Чернова Анна)
Я вважаю, що кожен з нас колись замислювався над тривалістю свого життя, що ми всі не вічні. І коли ми чуемо це таємниче слово - "вічність" - ми одразу уявляємо довге й щасливе життя. Але якби люди жили б вічно, то вони б не цінували той дорогоцінний час, який відведенний звичайним людям. Сучасні люди розуміють, що колись їх вік скінчиться і вони помруть природною смертю, чи при яких-небудь. обставиннах, і вона цінує кожну хвилунку свого життя. Живучи б вічо людина не замислювалась би над тим, що вона колись помре, не було б боязні болю та почались би міжрасові, міжнародні війни. В вічності немає сенсу. Про неї мріють тільки ті, хто не вміє цінвати час, котрий відведенний йому матінкою Природою...
(Ісаєва Ганна) Нам пора для Украіни жить. "...Він був у передніх рядах тих, хто ламав скелю старого світу в ім'я нового, скелю неправди і визиску в ім'я правди і краси. Він звав людський дух "вічним революціонером". Вічним революціонером був він сам". (М.Т.Рильський на відкритті пам'ятника І.Франкові у Києві). І насправді,він і вічний революціонер-один дух. Міліони зве з собою, Міліони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких, По верстатах ремісницьких, По місцях недолі й сліз. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум нещастя, Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувати, Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі.
Вічний революцйонер — Дух, наука, думка, воля — Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла руїна, Покотилася лавина, І де в світі тая сила, Щоб в бігу її спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день? Але що за тая сила,що "Міліони зве з собою?".Це поезія.Вона пробуджає у людей силу и волю здобувати кращу долю,не лише слбози лить,але й діло робити.Вона усюди:вривається у будинки,у серця людей и люди перетворюються на справжніх борьців. "Нехай пропаде моє ім'я, але нехай росте і розвивається український народ!",-так каже про себе Франко.Нічого ці слова не нагадують?Як і терен з казки про короля дерев,він буде здобувати поле для людей,які поки ще не розуміють цінності цього.А у полі вони будуть рости гарніше.Все це робить він для того, щоб "переорати переліг зарослої бур'янами Батьківщини і етнографічну масу перекувати в себе свідому націю". Іван Франко першим глибоко і всебічно вивчив Шевченкову правду і взявся за її втілення. Будучи руйнівником старого ладу, він був водночас будівничим нового, допомагав людям вирватися з проклятого невольничого льоху на вільний світ розкованої праці. Франко виводив Галичину на сцену світової цивілізації, прилучав її до культурних досягнень інших націй, прокладав дорогу до Дніпра, Києва, де формувалась нова українська генерація, з якої згодом вийшло багато славних людей, що боролись за українську державність. Твори Івана Франка виховували у читачів прагнення свободи і правди. І сьогодні є актуальними проблеми, які намагався збагнути поет, пишучи свого "Мойсея": "Невже замість гордого пориву в серці нації завше гніздитиметься укрита злість, осудлива покірність"? Невже на чолі народу все ступатимуть провідники "знесилені журбою, роздерті сумнівами, биті стидом", не створені, щоб його "провадити до бою"? І чуть пророчі слова Великого Каменяра: "Кожний думай, що на тобі Міліонів стан стоїть, Що за долю міліонів Мусиш дати ти одвіт". (І.Франко. Великі роковини). "Зробив, що зміг, хто зможе, хай зробить краще".,-казав І.Франко.Він(на той час) і справді зробив все,що зміг,як кажуть зараз,віложився на повну.Якщо у світі було б більше таких людей,я Франко,у яких слова з ділом не розходяться,певно,світ був бі кращим.
"Легенда про вiчне життя" — це роздум I. Франка над сенсом буття людини — для чого вона живе, що є для неï найцiннiшим. Чарiвний горiшок безсмертя отримували по черзi аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. I кожен iз них не наважився скористатися ним, адже життя — це вiчна боротьба. А життя без кохання — нiщо. I нiякi скарби, нiяка сила не примусить полюбити iншого щиро, вiд душi, вiрно:"А без щастя, без вiри й любовi внутрi Вiчно жить — се горiть вiку вiк на кострi!" Використовуючи казковий сюжет, I. Франко розглянув важливу фiлософську проблему про життя i смерть i дiйшов висновку, що людина має жити стiльки, скiльки ïй вiдпущено, дано. На мою думку вічне життя це погана річь, тому що людина втратить свій сенс життя (воно стане узагалі нецікаве). Треба поважати кожен момент свого життя, навіть якщо він не дуже добрий. (Львов Влад)
Філософська «Легенда про вічне життя» увійшла в цикл «Легенди» збірки «Мій Ізмарагд» 1898р. Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть, над якою люди замислювалися у всі часи. І. Франко гармонійно поєднує міфи, апокрифи, біблійні легенди із власним світоглядом, творчою уявою неперевершеним поетичною майстерністю. У той час Біблія відігравала важливу роль у становленні української літератури. Письменники запозичили зі Святого Письма теми, ідеї, сюжети, образи, жанри. Головне значення Біблії І. Франко бачить у проповіді Любові. У цій поезії автор звертається до теми нерозділеного кохання, зради, брехні («любов - це брехня»). Чому аскет попросив вічне життя у богині? Тому що йому нічого більше просити, йому не потрібні багатства і гроші, а головний сенс його життя в молитвах та покаянні. Але він злякався вічного життя, адже життя - це боротьба, а вічне життя - вічна боротьба. Що було б, якби Цар прийняв вічне життя? Я думаю що він не вчинив би стільки подвигів і завоювань. Адже коли нам дано мало часу, ми дорожимо кожною хвилиною і намагаємося зробити більше ніж потрібно. В "Легенді про вічне життя" всі хотіли купити любов за допомогою золотого горішка, священного дару. Але любов не можна купити. «За гроші можна придбати гарне лiжкo, але не спокійний сон, можна купити вишукані страви, але не апетит, можна дістати дорогі ліки, але не здоров'я, можна придбати розкішний будинок, але не домашній затишок та можна купити книгу, але не розум. Так і можна прожити вічно, але не пізнати радості взаємного кохання.» У цьому творі І.Франко продовжує тему нерозділеного кохання. Тут він розмірковує про безсмертя людини, драматизмі і дуже часто непередбачуваності людських відносин. Адже взаємна любов - це критерій щастя. Вічно жити-не кожен готовий до такої відповідальності. Вічно жити-це для святих. «Легенда про вічне життя» І. Франка - це поетичний роздум про сенс буття людини - для чого він живе, що є для нього цінним.
Катерина Правдівцева Слово „вічність” у розумінні багатьох ,це щось не змінне у продовж віків.Це те що буде сопроводжувати людей у житті декілька поколінь. Першою асоціацією до цого слова „ вічність”- життя. Так щож таке вічне життя? Для багатьох це жити та бачити як пробігають роки за роками,а ти не змінюешься,але чи чудове це життя?Ти побачишь як помирають твої радні,як змінюється світ,як кирує ним жага до грошей,злість. У притчи Івана Франко „Легенда про вічне життя” яскарво зображується приклад вибору вічного,сумного життя у зрадах та користі , та життя наповнненого цікавими,яскравими подіями. Якщо на мить по міркувати що ми би жили вічно,який сенс тоді у житті ? Ми можем усе робити поступово не поспішаючи,а ось коли наше життя встановленне у рамки часу,життя набирає сенс.В загалі словосполучення „вічне життя” уживається в переносному сенсі.Ми можемо зробити самостійно своє життя вічним,ось наприклад як всесвітні письменники,науковці.Все залежить тільки від нас,чи буде наше життя вічной,чи ні.
Дуже добрий декламатор, легко воспрінімається поєзія.
ВідповістиВидалитиВалерія
Згідна, поезія дуже приємна так знов таки акрутальна. Адже тема йдеться про кохання.Франко цілком правий: "життя-вічна боротьба, а життя без любові-ніщо". Я вважаю, дуже тяжко жити без коханої людини, тому що тоді втрачається сенс життя.Взагалі , вся поезія на цю тему у Франка дуже глибока та чуттєва.
ВідповістиВидалитиТема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям.Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим.
ВідповістиВидалитиІдея: Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть? Просто бути щасливими та коханими, навіть якщо для цього треба буде відмовитись від усіх тих блискучих мрій.
Я з вами цілком згодна
ВидалитиДодам, мені дуже сподобалася ця поезія, майже найбільше з усіх. Враховуючи, що я читала "Таис Афинская"(тут Роксана чомусь) Єфремова, мене дуже заінтригувала "Легенда", адже у цих двух творах частина історії про Таіс (чи Роксану)розповідається дуже по-різному(абсолютно протилежні історії). Що ж там було насправді?
ВідповістиВидалитиДуже сильний вірш,він змушує задуматися над Вічним,над тим,чим ми справді не моможемо керувати.Я вважаю,що автор розкрив тему цього вірша(прагнення людей до безсмертя та пізніше замислення над тим,чи треба воно на землі),показуючи,як люди відхиляють цю можливість бути вічно молодим,бо життя без віри,без любові не дає вічного щастя.
ВідповістиВидалитиІсаєва Ганна
Мені дуже сподобався вірш, він дійсно змусив мене думати над Вічністю. У вірші Франко показав про прагнення людей довго жити, та чи потрібно це. Та пізніше він говорить що люди не хотять цього, що вони відхиляють цю можливість бути вічно молодими, бо життя без любві та віри ніколи не дасть вічне щастя.
ВідповістиВидалитиТема: мрія людей здобути вічне життя, автор питає що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим.
Ідея: Люди хочуть влади, грошей,визнання, та безсмертя. Але якщо усі матимуть можливість здійснення свого бажання, то люди оберуть просто бути щасливим. Бути коханими.
"Легенда про вічне життя"-це дуже цікавий вірш,що змусив замислитись над цінністю людських відносин та сенсом життя. Одразу у думках постали питання: А чи хотіла б я жити вічно,чи потрібно це? Але,як і автор,я клонюся до думки,що вічне життя це тяжкий дар,що потрібен не багатьом людям.
ВідповістиВидалитиМені дуже сподобалась "Легенда про вічне життя". І.Франко пише в дуже легкій та зрозумілій формі, така ось казка з глибоким змістом. Він виступає тут філософом і зачіпає важливі теми про сенс життя, чи є любов? Або любов - це брехня? Можна багато мріяти про вічне життя, але навіщо вона потрібна без любові.
ВідповістиВидалитиМені дуже сподобалась «Легенда про вічне життя». Я вважаю, що це поетичний роздум про смисл буття людини - для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Я впевнена, що використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
ВідповістиВидалитиТвір на тему «Вічність».
ВідповістиВидалитиКожен з нас коли-небудь замислювався над тим, що означає слово «вічність». Воно має багато значень. Одним з них є те, що «вічність» - це час, який не можна виміряти ні роками, ні тисячоліттями, він завжди був, є, і буде, і це не зміниться. Багато філософів та вчених задумувалися про те, що саме в нашому житті є вічним, що може існувати завжди, не змінюючись, і при цьому будучи цінним та актуальним сьогодні. В нашому світі не так багато того, що б ми могли назвати вічним. Але все, що ми до цього відносимо, є справді незмінним, цінним та незабутим. Це образи героїв, чиї вчинки закарбувалися у пам’яті людей назавжди. Саме такі образи ми можемо назвати вічними. Вони живуть у віках, їх знають всі народи і покоління світу. Вічні образи символічні: Ромео і Джульєтта – кохання, Орфей – чистота, Фауст - мудрість, в кожному образі люди бачать те, що хотіли б бачити в собі, або навпаки, чого намагаються позбутися. Всі вони чогось навчають, мають в собі цілу історію, яка є надзвичайно цікавою та дивовижною, тому що завдяки їй, ми навіки запам’ятали ці образи. Всі вони були створені в різний час, в різних країнах, епохах, але зараз вони є важливою частиною нашого життя, втіленням наших надій, мрій та сподівань, і тому ми завжди будемо їх пам’ятати.
Ессе на тему: «Вічність. Смисл буття.»
ВідповістиВидалитиКожна людина рано чи пізно замислювалась над вічністю, над тим, що ж буде якщо жити вічно, над смислом буття, про те, що для неї є найціннішим.
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це саме і є поетичний роздум про смисл буття людини, про те, що ж для неї є найціннішим, і про те, чи є життя без кохання. Чарівний горішок безсмертя по черзі отримівали герої твору, але жоден не зміг його зїсти, тому, що не хотів втрачати кохання та надії. Адже життя без кохання - ніщо. І жоден не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно.
Франко розмірковує над тим, чим є людське життя, про його сенс, цінність. Автор розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено.
Прочитавши цей твір, ми можемо чітко зрозуміти, що ніякий "золотистий горіх", чи щось інше не в силах змусити людину прожить життя з некооханим. Ми роз’яснили, що маємо жити стільки, скільки нам дано. І немає ніякого сенсу у вічному житті. Требі насолоджуватися кожним днем свого життя, жити сьогоднішнім днем.
Вічність чи єдине життя?
ВідповістиВидалитиЧас. Він швидкоплинний. Кожна людина кудись поспішає кожень день. Дім, робота, дім, справи. Нам не вистачає часу, хоч і здається що його багато. Та коли буденні справи закручують тебе в вир подій, і не помічаєш, як години нестримно пройшли.
Проте, кожен згадає дні, коли справ не було зовсім і ми мали змогу розпоряжатися часом всамотужки. Чи займались ми корисними справами? Навряд.
Та лише уявіть. Земні закони перевернулися і людське життя триватиме вічно. Що ми зробимо із цілою вічністю? Поспішати вже немає куди, життя майже втрачає сенс. Рано чи пізно, всі дослідження будуть проведені, усі матеріали вивчені до досконалості. Наступить всесвітний застой. Нікуди буде розвиватися і людство охопить смуток. Тож чи розумно бажати нескінченності?
Життя, на то і є, щоб навчитися цінувати його, поки воно триває. Навчитися мислити, багато пізнати, досігти власних успіхів. Та під кінець - звільнення від швидкого ритму. Він поступово зупиняється і зовсім затихає.Тому треба поспішати любити, розуміти, прощати. Живемо ми єдиний раз і за цей раз ми повинні навчитися жити
Іван Франко хоче розказати читачу, що життя треба цінувати, поважати. Кожний елемент життя більше ніколи не повториться, кожна секунда проходить и наближає людину до смерті. Навіть я зараз пишу и наближаюсь до смерті, но я трачу цей час правильно. Треба поважати кожен момент свого життя, навіть якщо він не дуже добрий, він був и він оставив слід на історії якщо не всього Світ, то на історії твоеї, твоїх синів та внуків.
ВідповістиВидалити"Вічність"
ВідповістиВидалитиКожен з нас колись думав про вічне життя. На перший погляд це дуже добре жити та не вмирати, але піздніше людина розуміе що вічне життя це не щастя. Я вважаю життя майже втрачає сенс якщо у людина буде безсмертна. Людина не буде боятися нічого, буде робити на собі досліди, людина усе дослідить.
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини. По черзі герої твору отримували горішок безсмертя, але жоден не хотів його зїсти, тому, що не хотів втрачати кохання. Вічне життя не цікаве без любові.
У творі я зрозумів що треба жити стільки скількі дано, треба любити, прощати. Треба жить та розвиватися, життя одне та без любові воно не можливе.
Ісаєва Ганна
ВідповістиВидалитиВічність
Вічність...Це слово завжди ніби приховує якусь таємницю,манить до себе.Люди завжди бажали отримати "вічність" - кожний по-різному.Найбільш поширене бажання-отримання безсмертя на Землі.Хтось шукає порятунку у медітаціях,хтось створює еліксир безсмертя,а де-хто планує заморозити своє тіло та прокинутися у наступному столітті.Але всі ці люди не розуміють,що таке безсмертя не може принести щастя.Вони будуть жити,але що станеться з іх друзями,рідними?Правильно,вмруть,а ці люди зостануться без рвдного тепла.Саме цій різновид бажання вічності розглядає Франко у своєму творі "Легенда про вічне життя",де показує,що буде робити людина,яка отримала дар безсмертя.Проста сітуація-аскет отримує від богині дар-золотий горішок,який дарує безсмертя.Спочатку аскет був дуже радий такому звороту,але пізніше він розуміє,що його безсмертя буде сірим та пустим.Тоді аскет віддає горішок царю,той,у свою чергу розуміючи,що безсмертя нічого радісного йому не дасть,віддає його Роксані,своїй коханці,та-Птолемею,він-куртизанці і,нарешті,горіх знов доходить до царя,якого отруїла Роксана.У кінці цар кидає горіх у вогонь,молячи,щоб богиня забрала той дар.І насправді,людство не готово його прийняти.Та й що нам дасть оте безсмертя,безсмертя тлінного тіла?Хіба навчить чому?Ні.Війни будуть так саме йти,кров буде литись річками,зло та химери пануватимуть розумом.Настане ад на землі.Бо справжне безсмертя - безсмертя вічної душі.І коли людство це зрозуміє та перестане гнатися за ілюзорним безсмертям і займеться вихованням своєї душі вічної,тоді і тідьки тоді безсмертя принесе щастя.
Ісаєва Ганна
Видалити*рідного
Есе на тему "Вiчнiсть".
ВідповістиВидалитиЯкби у людства була можливiсть жити вiчно, люди менше цiнували би кожну секунду свого життя, тому що воно було би в них вiчне. Так, це утопiя, але жити вiчнiчть - невиносима мука. Людина буде вiдчувати горе, радiсть i т.д. Це мука. Людина буде прокидатись з думкою про те, що вона живе вiчнiсть i нiчого з цим не може поробити.
Я вважаю, що саме страшне в життi це те, що людство колись знайде спосiб жити вiчно. Всi люди будуть переживати те горе, яке буде траплятись за всю вiчнiсть.
В Бiблiї сказано, що муки в Аду - вічні. Отже, зробити висновок дуже легко, жити вічно - це Ад.
(Жукова Лiза)
ВідповістиВидалитиЩо для мене вічність?На це питання дуже складно відповісти, адже для кожної людини вона позначаэ рiзнi речi.
Поперше вічність для мене - це свобода, але дивлячись на цей безмежний простір, складається враження, що ти єдиний у цілому світі… тихому й мирному світі.
У ньому усі турботи, дрібні клопоти, невдачі, сум та жаль, відлітаючи у безодню, залишають тебе на одинці із самим собою. І здається, що саме в цю мить ти народжуєшся заново.
Зрештою, коли навколишній світ усе густіше повивають сутінки, і в свої законні права вступає темрява – усе втрачає свою актуальність.
Лишається тільки одне – сподівання, що завтра буде новий день з новими клопотами і надією. І лише тоді приходить усвідомлення того, що кожна мить дорогоцінна, адже це і я наша неосяжна вічність.
Вічність... Люди часто говорять, що хочуть вічно жити, бути вічно молодими, але дуже часто вони самі не розуміють, чого бажають. Люди можуть мріяти про щось, але отримавши - не знають, що з цим робити. Яку б дитині не подарували іграшку, вона не схоче гратися з нею усе життя. Так саме і з вічністю. Людині може бути цікавим жити перші 300 років: можна було було б мандруати світом, опанувати багато наук. Але що далі? В решті решт, навіть життя може здатися нудним і непотрібним.
ВідповістиВидалитиТак саме було і з головними героями поеми "Легенда про вічне життя". Спочатку усі прагнули здобути вічне життя, але отримавши чарівний горіх, який подарував би його, одразу ж розуміли, яке відповідальне це рішення, від якого потім не можна було відмовитись. Зрештою, вичне життя так никому и не дісталось.
Так, людина живе не так довго, як бы їй хотілося, але, може саме тому вона цінує своє життя.
(Чернова Анна)
Я вважаю, що кожен з нас колись замислювався над тривалістю свого життя, що ми всі не вічні. І коли ми чуемо це таємниче слово - "вічність" - ми одразу уявляємо довге й щасливе життя. Але якби люди жили б вічно, то вони б не цінували той дорогоцінний час, який відведенний звичайним людям.
ВідповістиВидалитиСучасні люди розуміють, що колись їх вік скінчиться і вони помруть природною смертю, чи при яких-небудь. обставиннах, і вона цінує кожну хвилунку свого життя. Живучи б вічо людина не замислювалась би над тим, що вона колись помре, не було б боязні болю та почались би міжрасові, міжнародні війни.
В вічності немає сенсу. Про неї мріють тільки ті, хто не вміє цінвати час, котрий відведенний йому матінкою Природою...
(Ісаєва Ганна)
ВідповістиВидалитиНам пора для Украіни жить.
"...Він був у передніх рядах тих, хто ламав скелю старого світу в ім'я нового, скелю неправди і визиску в ім'я правди і краси. Він звав людський дух "вічним революціонером". Вічним революціонером був він сам". (М.Т.Рильський на відкритті пам'ятника І.Франкові у Києві).
І насправді,він і вічний революціонер-один дух.
Міліони зве з собою,
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
Але що за тая сила,що "Міліони зве з собою?".Це поезія.Вона пробуджає у людей силу и волю здобувати кращу долю,не лише слбози лить,але й діло робити.Вона усюди:вривається у будинки,у серця людей и люди перетворюються на справжніх борьців.
"Нехай пропаде моє ім'я, але нехай росте і розвивається український народ!",-так каже про себе Франко.Нічого ці слова не нагадують?Як і терен з казки про короля дерев,він буде здобувати поле для людей,які поки ще не розуміють цінності цього.А у полі вони будуть рости гарніше.Все це робить він для того, щоб "переорати переліг зарослої бур'янами Батьківщини і етнографічну масу перекувати в себе свідому націю". Іван Франко першим глибоко і всебічно вивчив Шевченкову правду і взявся за її втілення. Будучи руйнівником старого ладу, він був водночас будівничим нового, допомагав людям вирватися з проклятого невольничого льоху на вільний світ розкованої праці.
Франко виводив Галичину на сцену світової цивілізації, прилучав її до культурних досягнень інших націй, прокладав дорогу до Дніпра, Києва, де формувалась нова українська генерація, з якої згодом вийшло багато славних людей, що боролись за українську державність. Твори Івана Франка виховували у читачів прагнення свободи і правди. І сьогодні є актуальними проблеми, які намагався збагнути поет, пишучи свого "Мойсея": "Невже замість гордого пориву в серці нації завше гніздитиметься укрита злість, осудлива покірність"? Невже на чолі народу все ступатимуть провідники "знесилені журбою, роздерті сумнівами, биті стидом", не створені, щоб його "провадити до бою"?
І чуть пророчі слова Великого Каменяра:
"Кожний думай, що на тобі
Міліонів стан стоїть,
Що за долю міліонів
Мусиш дати ти одвіт".
(І.Франко. Великі роковини).
"Зробив, що зміг, хто зможе, хай зробить краще".,-казав І.Франко.Він(на той час) і справді зробив все,що зміг,як кажуть зараз,віложився на повну.Якщо у світі було б більше таких людей,я Франко,у яких слова з ділом не розходяться,певно,світ був бі кращим.
воу чувак до чого тут "Декадент"?
Видалити"Легенда про вiчне життя" — це роздум I. Франка над сенсом буття людини — для чого вона живе, що є для неï найцiннiшим. Чарiвний горiшок безсмертя отримували по черзi аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. I кожен iз них не наважився скористатися ним, адже життя — це вiчна боротьба. А життя без кохання — нiщо. I нiякi скарби, нiяка сила не примусить полюбити iншого щиро, вiд душi, вiрно:"А без щастя, без вiри й любовi внутрi Вiчно жить — се горiть вiку вiк на кострi!"
ВідповістиВидалитиВикористовуючи казковий сюжет, I. Франко розглянув важливу фiлософську проблему про життя i смерть i дiйшов висновку, що людина має жити стiльки, скiльки ïй вiдпущено, дано.
На мою думку вічне життя це погана річь, тому що людина втратить свій сенс життя (воно стане узагалі нецікаве). Треба поважати кожен момент свого життя, навіть якщо він не дуже добрий.
(Львов Влад)
Вічність
ВідповістиВидалитиФілософська «Легенда про вічне життя» увійшла в цикл «Легенди» збірки «Мій Ізмарагд» 1898р. Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть, над якою люди замислювалися у всі часи. І. Франко гармонійно поєднує міфи, апокрифи, біблійні легенди із власним світоглядом, творчою уявою неперевершеним поетичною майстерністю.
У той час Біблія відігравала важливу роль у становленні української літератури. Письменники запозичили зі Святого Письма теми, ідеї, сюжети, образи, жанри.
Головне значення Біблії І. Франко бачить у проповіді Любові. У цій поезії автор звертається до теми нерозділеного кохання, зради, брехні («любов - це брехня»).
Чому аскет попросив вічне життя у богині? Тому що йому нічого більше просити, йому не потрібні багатства і гроші, а головний сенс його життя в молитвах та покаянні. Але він злякався вічного життя, адже життя - це боротьба, а вічне життя - вічна боротьба.
Що було б, якби Цар прийняв вічне життя? Я думаю що він не вчинив би стільки подвигів і завоювань. Адже коли нам дано мало часу, ми дорожимо кожною хвилиною і намагаємося зробити більше ніж потрібно.
В "Легенді про вічне життя" всі хотіли купити любов за допомогою золотого горішка, священного дару. Але любов не можна купити.
«За гроші можна придбати гарне лiжкo, але не спокійний сон, можна купити вишукані страви, але не апетит, можна дістати дорогі ліки, але не здоров'я, можна придбати розкішний будинок, але не домашній затишок та можна купити книгу, але не розум. Так і можна прожити вічно, але не пізнати радості взаємного кохання.»
У цьому творі І.Франко продовжує тему нерозділеного кохання. Тут він розмірковує про безсмертя людини, драматизмі і дуже часто непередбачуваності людських відносин. Адже взаємна любов - це критерій щастя.
Вічно жити-не кожен готовий до такої відповідальності. Вічно жити-це для святих.
«Легенда про вічне життя» І. Франка - це поетичний роздум про сенс буття людини - для чого він живе, що є для нього цінним.
Катерина Правдівцева
ВідповістиВидалитиСлово „вічність” у розумінні багатьох ,це щось не змінне у продовж віків.Це те що буде сопроводжувати людей у житті декілька поколінь.
Першою асоціацією до цого слова „ вічність”- життя.
Так щож таке вічне життя?
Для багатьох це жити та бачити як пробігають роки за роками,а ти не змінюешься,але чи чудове це життя?Ти побачишь як помирають твої радні,як змінюється світ,як кирує ним жага до грошей,злість.
У притчи Івана Франко „Легенда про вічне життя” яскарво зображується приклад вибору вічного,сумного життя у зрадах та користі , та життя наповнненого цікавими,яскравими подіями.
Якщо на мить по міркувати що ми би жили вічно,який сенс тоді у житті ? Ми можем усе робити поступово не поспішаючи,а ось коли наше життя встановленне у рамки часу,життя набирає сенс.В загалі словосполучення „вічне життя” уживається в переносному сенсі.Ми можемо зробити самостійно своє життя вічним,ось наприклад як всесвітні письменники,науковці.Все залежить тільки від нас,чи буде наше життя вічной,чи ні.
S3.ss
Видалити