Взагалі вірш "Декадент" був написаний Франком, як відповідь на заяву Василя Щурата, мов збірка “Зів'яле листя” – “об’ява декадентизму в українсько-руській літературі”. Тим самим критик хотів піднести поетичну творчість свого земляка до вершин світової лірики, оскільки вважав декадентизмом “розумне і артистичним змислом ведене змагання до витвору свіжих оригінальних помислів, образів, зворотів мови і форм”. Однак ті кілька рядків із об’єктивної і загалом доброзичливої Щуратової статті викликали довольно таки негативну реакцію І.Франка. На це він написав вірш "Декадент".
Я вважаю, що у першому випадку - Франко здивовується "такою" реакцією Щурата. він просто не очікував цього! То що, декадент тут - це наява в творі того "запаху йодоформу" чи "внутрішнього розкладу і розстрою", якими повнилася літературна продукція "поетів упадку". А як ми бачимо, нічого такого у Франко не було! У другому випадку фраза "Який я декадент означає, що сорокалітній автор ще не зрікся "давніх ідеалів" і не пізнав жахливу самотність "днів журби". Він бачить себе, свій рід "прологом" нової, переломної доби і, як правильно помітив Я.Ярема, "стоїть на прямо протилежному полюсі у відношенні до настроїв та думок героя" ліричної драми. "Вигодуваний твердим мужицьким хлібом", І.Франко переконаний в історичній перспективі свого народу, "що вгору йде, хоч був запертий в льох". Його життєвий оптимізм, елементарна сила "хлопської крові" явно суперечили присмерковій естетиці декадансу. Та в останньому випадку, в фразі "Який же я у біса декадент?" Франко показує, що він звичайнісінька людина, котра "з п'ющими за пліт не виливає", "З їдцями їсть", "для бійки має бук". Тобто, на мою думку, заява Щурата була необгрунтованою та взагалі непотрібною! Франко ніколи не був декадентом. Жвік Анастасія.
Прочитавши Настин відгук, у мене відпало бажання відповідати на це питання, тому що Настя розкрило його повністю недав нічого доповнити по суті питання. Хочу поділитися своїми враженнями, за твором "декадент". Прочитавши критику Щурата, я опинився на літературній арені, наче в "синьому" кутку письменник, а в "червоному" кутку критик. Критик критично висловився в ставлення творчості Франка, а Франко, у свою чергу, почав конт-наступ "декадентом". У кінцевому рахунку, війну виграв Франко, а Щурат-капітулював. Не вважайте за "флуд", насправді, додати більше нічого.
Що виражає слово "декадент" у тексті вірша в першому, другому й третьому випадках? Слово "декадент" у тексті однойменного вірша повторюється тричі: у першій, п'ятій та сьомій строфах. У першій строфі це слово виражає подив, навіть спантеличеність поета, який ніяк не чекав, що його назвуть декадентом. Слово "декадент" привертає увагу читача, викликає в нього зацікавленість для подальшого читання вірша, очікування на прояснення поетом ситуації. У п'ятій строфі від слова декадент віє незрозумілістю, незгодою, навіть нотою дратливості. Поет доводить, що він не має нічого спільного з декадентизмом, твори якого є незворотно песимістичними, натомість твори Франка пронизані вірою у щасливе, радісне майбутнє. І, нарешті, у сьомій строфі, вже вичерпно висловивши свою думку щодо декадентизма та свого "потрапляння" до декадентів, Франко наділяє це слово відтінком презирства, ясно підкресливши, що слова "Франко" і "декадент" - поняття різні та чужі. В цілому ж слово "декадент", немовби луною, перегукується і фонетично, і за змістом із назвою твору.
Взагалі вірш "Декадент" був написаний Франком, як відповідь на заяву Василя
ВідповістиВидалитиЩурата, мов збірка “Зів'яле листя” – “об’ява
декадентизму в українсько-руській літературі”. Тим самим критик хотів піднести поетичну творчість свого земляка до вершин
світової лірики, оскільки вважав декадентизмом “розумне і артистичним
змислом ведене змагання до витвору свіжих оригінальних помислів, образів, зворотів мови і форм”. Однак ті кілька рядків із об’єктивної і загалом доброзичливої Щуратової статті викликали довольно таки негативну реакцію І.Франка. На це він написав вірш "Декадент".
Я вважаю, що у першому випадку - Франко здивовується "такою" реакцією Щурата. він просто не очікував цього! То що, декадент тут - це наява в творі того "запаху йодоформу" чи "внутрішнього розкладу і розстрою", якими повнилася літературна продукція "поетів упадку". А як ми бачимо, нічого такого у Франко не було!
У другому випадку фраза "Який я декадент означає, що сорокалітній автор ще не зрікся "давніх ідеалів" і не пізнав жахливу самотність "днів журби". Він бачить себе, свій рід "прологом" нової, переломної доби і, як правильно помітив Я.Ярема, "стоїть на прямо протилежному полюсі у відношенні до настроїв та думок героя" ліричної драми. "Вигодуваний твердим мужицьким хлібом", І.Франко переконаний в історичній перспективі свого народу, "що вгору йде, хоч був запертий в льох". Його життєвий оптимізм, елементарна сила "хлопської крові" явно суперечили присмерковій естетиці декадансу.
Та в останньому випадку, в фразі "Який же я у біса декадент?" Франко показує, що він звичайнісінька людина, котра "з п'ющими за пліт не виливає", "З їдцями їсть", "для бійки має бук".
Тобто, на мою думку, заява Щурата була необгрунтованою та взагалі непотрібною! Франко ніколи не був декадентом.
Жвік Анастасія.
Що тут можна додати? Настя, як завжди, "впереди планеты всей".
ВідповістиВидалитиЗгоден iз Сашою...справдi нiчого.
ВідповістиВидалитиПрочитавши Настин відгук, у мене відпало бажання відповідати на це питання, тому що Настя розкрило його повністю недав нічого доповнити по суті питання. Хочу поділитися своїми враженнями, за твором "декадент". Прочитавши критику Щурата, я опинився на літературній арені, наче в "синьому" кутку письменник, а в "червоному" кутку критик. Критик критично висловився в ставлення творчості Франка, а Франко, у свою чергу, почав конт-наступ "декадентом". У кінцевому рахунку, війну виграв Франко, а Щурат-капітулював. Не вважайте за "флуд", насправді, додати більше нічого.
ВідповістиВидалити"Настя розкрило"
ВідповістиВидалитиЩиро дякую за те, що змінив мені стать=)))
Вибач, не помітив ))
ВідповістиВидалитиІ справді, після нашої Насті нема чого додати)
ВідповістиВидалитиЩо виражає слово "декадент" у тексті вірша в першому, другому й третьому випадках?
ВідповістиВидалитиСлово "декадент" у тексті однойменного вірша повторюється тричі: у першій, п'ятій та сьомій строфах.
У першій строфі це слово виражає подив, навіть спантеличеність поета, який ніяк не чекав, що його назвуть декадентом. Слово "декадент" привертає увагу читача, викликає в нього зацікавленість для подальшого читання вірша, очікування на прояснення поетом ситуації.
У п'ятій строфі від слова декадент віє незрозумілістю, незгодою, навіть нотою дратливості. Поет доводить, що він не має нічого спільного з декадентизмом, твори якого є незворотно песимістичними, натомість твори Франка пронизані вірою у щасливе, радісне майбутнє.
І, нарешті, у сьомій строфі, вже вичерпно висловивши свою думку щодо декадентизма та свого "потрапляння" до декадентів, Франко наділяє це слово відтінком презирства, ясно підкресливши, що слова "Франко" і "декадент" - поняття різні та чужі.
В цілому ж слово "декадент", немовби луною, перегукується і фонетично, і за змістом із назвою твору.