<<Все, що йде поза рами нації, - підкреслював І. Франко, - се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до
панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм
фантастів, що раді би широкими "вселюдськими" фразами покрити своє
духовне відчуження від рідної нації>>.
Критикуючи українських соціал-демократів в огляді марксистського журналу <<Вільна Україна>>, він дорікав їм передусім за те, що:
<<вони не уявили собі гаразд свого національного характеру, не відчули того, що вони наперед українці, а потім соціал-демократи; трактували це українство як формальну концесію, а не як натуральний вислів своєї душі>>.
Брав участь у роботі студентського "Академічного гуртка" "Друг". За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду. Франко чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892).
У 1870-1880-х Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом із М. Павликом видавав журнал "Громадський друг" та альманахи "Дзвін", і "Молот (1878), спільно з І. Болеєм - журнал "Світ" (1881-1882), із гуртком львівського студентства молодіжний журнал "Товариш" (1888).Співпрацював також у виданнях українських народовців: газеті "Діло (1883-1886), Журналах "Зоря"(у 1883-1886) та "Правда (1888); багатьох польських та австрійських часописах". Протягом 1894-1897 рр. редагував літературно-науковий журнал "Життє і слово".
| Разом із М. Павликом видавав журнал та альманахи |
В 1890 р. І. Франко став одним із засновників та першим головою (до 1898) радикальної партії в Галичині, що згодом переросла у національно-демократичну, редактором її друкованих органів - газет "Народ" (1890-1895), "Хлібороб" (1891-1895), "Громадський голос" (з 1895). У 1887-1897 рр. працював у редакції польської газети "Kurjer Lwowski". За участю І. Франка видані альманахи "Ватра", "Веселка", "Перший вінок".
У 1899 р. Франко вийшов зі складу РУРП і став членом Української національно-демократичної партії. Завдяки підтримці М. Грушевського став дійсним (1899; 1904 - почесним) членом наукового товариства ім. Т. Шевченка, відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. Очолював філологічну секцію (1898-1901; 1903-1912) та етнографічну комісію НТШ (1898-1900; 1908-191); був співредактором журналу "Літературно-науковий вісник" (1898-1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком).
Громадська і творча діяльність, особисте життя Івана Франка тісно пов'язані з історією і культурою колишньою Станиславівщиною. На Прикарпаття привела його любов до подорожей, прагнення до пізнання світу, замилування красою природи.
Тісні зв'язки мав Франко з членами таємного гуртка захоплених соціалістичними ідеями станиславівських гімназистів. У 1892 р. Франко виступив у Станіславі на селянському вічі, яке було розігнане поліцією. Через декілька місяців разом з М. Павликом він організував з'їзд радикальної партії.
Всебічно підтримував Франко починання Н. Кобринської, яка в 1884 році заснувала у Станіславі Товариство руських жінок. Франко двічі виступав перед жителями міста з доповідями про свого великого попередника й вчителя Т. Г. Шевченка (1889, 1890).
У 1899 р. Франко вийшов зі складу РУРП і став членом Української національно-демократичної партії. Завдяки підтримці М. Грушевського став дійсним (1899; 1904 - почесним) членом наукового товариства ім. Т. Шевченка, відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. Очолював філологічну секцію (1898-1901; 1903-1912) та етнографічну комісію НТШ (1898-1900; 1908-191); був співредактором журналу "Літературно-науковий вісник" (1898-1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком).
Громадська і творча діяльність, особисте життя Івана Франка тісно пов'язані з історією і культурою колишньою Станиславівщиною. На Прикарпаття привела його любов до подорожей, прагнення до пізнання світу, замилування красою природи.
Тісні зв'язки мав Франко з членами таємного гуртка захоплених соціалістичними ідеями станиславівських гімназистів. У 1892 р. Франко виступив у Станіславі на селянському вічі, яке було розігнане поліцією. Через декілька місяців разом з М. Павликом він організував з'їзд радикальної партії.
З Коломиєю пов'язані - громадська та політична діяльність (1893 р., виступ на перших зборах радикального політичного товариства "Народна воля", передвиборних зборах до Галицького сейму; видання журналу "Народ"); неодноразове ув'язнення письменника та літературна творчість.
автор: Забусiк А.
ілюстрації: Галицька Д.
Аналіз(Ісаєва Ганна).Франко вів дуже активну громадьску діяльність-він постійно був то у таємних гуртках,то у радікальних партіях,за що був ув'язнений чотири рази австрійською владою.Ця стаття показує нам Франка не лише як письменника та театрального діяча,а як зухвалого революціонера,людину,яка має свою думку и сміливо висловлює ії.
ВідповістиВидалитиГромадський діяч І. Франко зазнав немало горя, утисків, кайданів і тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. Громадська діяльність І. Франка була невтомною на всіх етапах його життя. Проблеми виникнення держави займають значне місце в творчості і життя Івана Франка.
ВідповістиВидалитиСуспільно-політичні погляди І. Франка протягом життя еволюціонували від юнацького захоплення соціалізмом та федералізмом М. Драгоманова, до свідомого служіння ідеї побудови суверенної соборної Української держави. Народжений в середовищі дискримінованого народу, Іван Франко піднісся в коло небагатьох його геніїв-пророків, котрі силою духу зупинили деградацію нації,заклали підмурівок української державності.