Як той вогонь - його нарiччя,
Як та струна - його життя,
Як близька ж творчiсть всьому людству,
Чи зможеш ти забуть Франка?
Даєш, поет, вiдчути ти кохання,
Турботу, ненависть і гiркоту,
Зароджуєте ви таке бажання,
Мінять навколо и себе.
Цiнуйте досвiд нескiнченний,
Що передав усiм,
Та роздiлить його турботи,
Не всiм ще зрозумілі.
Бажає вiн нам щастя i любовi,
Таємнi сторiнки своїх вiршiв,
Подяка й пам'ять йому вiчнi,
Франко, ви наш кумир!
написала Куринна Катерина
Оце так круто!
ВідповістиВидалитияк жалко що він помер!!!1
ВідповістиВидалитиЯкі точні і красиві порівняння!
ВідповістиВидалитиА де рими?
ВідповістиВидалитипрочитай ще раз
ВідповістиВидалитипогоджусь з Даніїлом,що в деяких містах рими не було,але всеодно вірш від цього не менш цікавий
ВідповістиВидалитизрозуміла думка автора.Тим паче
,що критикувати всі гаразд,а як самому попробувати написати ,то тяжко
Вірш був змінений вчителем
ВідповістиВидалитиВін писав. Повір, не поганий! І рима є.
ВідповістиВидалитидякую!
ВідповістиВидалитиНе зважаючи на те що іноді рима страждає (але дуже трошки), вірш дужє душевний. Коли Катя читала його мені перед уроком, мене дуже пройняло. КАтерина, не письменник, хоча дуже талановаита людина! вірш написан з почуттям, в нього були вкладанні знання, душа, і в ньому є ідея - а це головне для вірша!
ВідповістиВидалити