Петро Франко

Діти Франка: Андрій, Петро, 

Тарас, Анна 

Петро Іва́нович Франко (21 червня 1890, Нагуєвичі - 28 червня 1941), український педагог, учений - хімік і економіст, літератор, етнограф і громадський діяч. Син класика української літератури І.Франка і брат літературознавця Т. І. Франко.

Ранні роки

  Народився в с. Нагуєвичі поблизу Дрогобичa. Закінчив Львівську Політехніку. Один із засновників Пласту, член Наукового товариства ім. Шевченко.

Життєпис, написаний власноруч письменником

  Я, Іван Франко, народився 27 серпня 1856 р. в Нагуевичах Дрогобицького повіту, в Східній Галичині. 

Мій батько був селянином і помер, коли мені ще не було восьми років.

  Протягом двох років я відвідував сільську школу в Ясениці-Сільній, потім протягом трьох  років -- василіанську нормальну школу в Дрогобичі, після чого в роках 1868-1875 -  Дрогобицьку реальну гімназію, яку закінчив з відмінними оцінками. 

Герої і псевдогерої (поеми «Похорон», «Мойсей»)

  Якщо, так би мовити, ідейним поштовхом до написання поеми «Мойсей» були для Франка революційні події в Росії і на Україні 1905 p., що надихнули поета морально, дали йому політичну наснагу, надали певної суспільної цілеспрямованості темі і образам поеми, то зовнішнім імпульсом була його подорож до Італії 1904 р. 

  Про неї пише І. Франко в листі до А. Кримського 18 квітня 1904 p.: «He знаю, чи одержали Ви мій привіт із Риму. Я отеє несподівано для себе самого по зборах Наукового] тов[ариства] ім. Шев[ченка] відбув... тринедільну подорож до Італії (бачили Венецію, Рим і Флоренцію), були пару день у Відні».

Іван Франко і дитяча література

Іван Франко любив дітей. "Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалося, а діти були ти весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце". 

  Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. 

Тема нещасного кохання в ліриці к. ХІХ — п. ХХ ст. (на матеріалі творчості І. Франка, П. Карманського, Б. Лепкого, М. Вороного)

Мета роботи — з'ясувати особливості розробки теми нещасного кохання поетами к. ХІХ— п. ХХ ст. (І.Франко "Зів'яле листя", П.Карманський "З теки самовбивці", Б.Лепкий —цикл "Весною", М.Вороний — цикл "За брамою раю").